Ударит ли штрафная система по нардепам-прогульщикам?

Дочекалися. Днями у Верховній Раді ухвалили законопроект, згідно з яким буде введена штрафна система для нардепів-прогульників. Депутати, які протягом місяця без поважних причин не брали участі в більш як 30 % голосувань на пленарних засіданнях і більш як 50 % на засіданнях комітету, позбавляються щомісячної виплати для здійснення депутатської діяльності.

І буквально на початку наступного місяця цей закон запрацює на повну силу, а ледарі почнуть отримувати довгоочікуване покарання за свою безвідповідальність.

Але ж чи ефективно подіють подібні штрафи або нардепи знайдуть хитрий спосіб обійти систему?

Варто нагадати ще і про особливості штрафної системи нардепів в інших країнах світу, яка ще задовго до ухвалення українського закону, почала свою активну діяльність.

Західноєвропейський досвід

Усім відомо, що німці відрізняються від представників інших європейських національностей особливою педантичністю та прискіпливістю до виконання робочих обов'язків та поведінки в суспільстві інших людей (до своєї в тому числі). Тому впровадження штрафної системи для депутатів-ледарів – цілком природне і звичне явище для німецького парламенту.

Так, безпричинні пропуски засідань завжди караються грошовими вирахуваннями з депутатського окладу, що тягне за собою певні обмеження у здійсненні повноважень. І це повністю виправдана практика. Бо там, де є депутатська безвідповідальність та свавілля – завжди тією чи іншою мірою порушуються і права людей, які довірили свій голос цим "представникам народу". І німці це добре розуміють.

Щодо Бельгії – цікаво, що крім штрафів для ледачих нардепів, тут працює і штрафна система, яка регулює явку на вибори громадян віком 18+. Так званий принцип соціальної рівності між парламентаріями і виборцями, обов'язковий вотум.

Безпричинно не приходиш голосувати – призначаються штрафні санкції від 80 євро й вище. Тобто відповідальність за свої дії несуть не тільки депутати, а й сам народ, який обирає цих самих депутатів. Такий собі кругообіг свідомості в дії.

Радикальна Сербія

Згадаймо досвід наших південноєвропейських друзів – сербів.

У 2002 році робота сербського парламенту була заблокована через відставку майже половини представників фракції тодішнього президента-демократа Воїслава Коштуниці. Причини відставки – систематичні прогули та активне бойкотування засідань парламенту.

Тобто абсолютна депутатська ледачість, що межує з нахабством, була миттєво пригнічена більш радикальним способом, аніж простий штраф – позбавленням мандатів і повним припиненням депутатських повноважень.

З огляду на те, що в південців непокірний темперамент, мабуть, тільки такі "круті" та кардинальні методи можуть бути ефективними в боротьбі з нардепівською безвідповідальністю.

Український досвід: передумови

Піднявши архіви ЗМІ, можна знайти цікавинки й щодо попередніх спроб української влади впровадити штрафну систему для парламентарів.

Один із показових прикладів – осінь 2009 року, коли голова Верховної Ради VI скликання, Володимир Литвин, пообіцяв підписати розпорядження про заборону для нардепів не відвідувати пленарні засідання, "прикриваючись" агітаційною діяльністю. І якщо депутати продовжували би прогулювати засідання – кошти на здійснення агітації вони просто не отримали б.

Але, на жаль, як бачимо, штрафна система так і не подіяла. Популістичні обіцянки Литвина так і залишилися лише нереалізованими обіцянками. Від слів до дій представник ВР так і не перейшов, лише даючи народу почути те, чого він так жадав – "солодкі легенди" про покарання депутатів-ледарів.

Усе це свідчить лише про одне – як у 2009 році, так і у 2019 народ жадає справедливості та виправдання очікувань. "Представники народу" повинні працювати у ВР, а не від'їдати боки десь на Мальдівах. І, якщо нардеп не працюватиме, завжди можна звернутися до сербського досвіду.

Варіанти "обходу" нововведень

Новий закон принципово змінює підхід до участі народних обранців в засіданнях парламенту та комітету Верховної Ради. Наразі мало пройти тільки письмову реєстрацію, додалася ще й обов'язкова за допомогою електронної системи нарахування голосів, шляхом натискання кнопки "за". До того ж, проект закону говорить:

"Якщо народний депутат протягом календарного місяця упродовж однієї чергової сесії Верховної Ради України без поважних причин не бере особистої участі у більш як 30 відсотках голосувань при прийнятті рішень Верховної Ради України на пленарних засіданнях Верховної Ради України або у більш як 50 відсотках засідань комітету Верховної Ради України, до складу якого його обрано, такому народному депутату не відшкодовуються витрати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень, за відповідний календарний місяць.

Припинення відшкодування народному депутату витрат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень, здійснюється за розпорядженням Голови Верховної Ради України, яке видається на підставі рішення комітету, до компетенції якого належать питання депутатської етики, що приймається на основі відомостей щодо обліку робочого часу народних депутатів, наданих Апаратом Верховної Ради України".

Але ж цю систему можна обійти.

Усі ми добре розуміємо, що в умовах контролю держструктур однією політичною силою можна легко впливати на прийняття будь-яких рішень цими структурами.

По-перше, Апарат ВР може подати недостовірні дані до Регламентного Комітету. Це суто технічний момент. Але Комітет, у свою чергу, приймає рішення, яке може бути політично мотивованим. Далі Голова ВР видає розпорядження, яке в даному випадку також може бути політично упередженим.

До того ж, він може не встигнути в поточному місяці прийняти рішення щодо депутатської виплати, і депутат, звісно ж, отримає виплату за вже минулий місяць, навіть, якщо, згідно з даними Апарату ВР, не брав участі в необхідній кількості голосувань. І це йому лише на руку.

Тож ми бачимо, що є три етапи прийняття остаточного рішення по ненарахуванню депутатських виплат. І є очевидні шляхи обходу штрафної системи, чим і може скористатися народний обранець, маючи за своєю спиною надійний захист від чинної влади.

Чи "вистрілить" законопроект?

А от чи подіє ця штрафна система в умовах сучасної політичної ситуації – невідомо.

Усі ми чудово розуміємо, що, якщо нардеп навіть і позбудеться фінансування у вигляді місячної виплати на здійснення своїх повноважень, це не буде для нього "втрата втрат", бо в гаманцях крутяться гроші зовсім інших масштабів.

Ясна річ, що жодний парламентарій "не єдиною зарплатою ситий". Завжди є запасний аеродром у вигляді "лівих" неконтрольованих грошових надходжень, приховане фінансування від зацікавлених осіб, прізвища яких ми навряд чи відкрито почуємо. Але це вже зовсім інша розмова.

Нам залишається сподіватися, що все-таки є хоча би десятки свідомих нардепів, для яких реалізація своїх прямих обов'язків у ВР – не просто примусове "насильство", виконання якого буде контролюватися штрафами, а повноцінна бажана робота, головна мета якої – діючі, ефективні, корисні для суспільства закони.

Олег Петровець, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.