Президент Зеленский. Успехи, которые мы не видим, и ошибки, которые нам слепят глаза

Спочатку визнаємо справедливу істину: помилки існують там, де хтось щось робить і досягає певних позитивних результатів. Інакше не було б сенсу вести мову про помилки.

Команда молодого президента вже зробила колосальну справу для країни: увімкнула соціальний ліфт, котрий підняв на гору багато нових людей і опустив на грішну землю тих, хто обріс мохом і всякими іншими справами нагорі.

Не все пройшло і проходить гладко, піднесення і падіння часом зовсім несправедливі й необґрунтовані – надто масштабна кадрова ротація. Але визнаємо, що такого омолодження управління країна чекала вже давно.

Кадрове омолодження країни – найголовніше досягнення нової влади.

Саме тому п'ять місяців перебування біля державного керма "Слуг народу" було відзначено зростанням рейтингів і довіри до нових керівників країни. Але, здається, прийшов час спокійно озирнутися й зробити деякі висновки.

Останнє повідомлення соціологів щодо падіння рейтингу лідерів нової влади хоч і очікуване експертами, але стало доволі несподіваним для членів правлячої команди.

Власне, а чого очікував Володимир Зеленський, позбавившись останнього професійного державного менеджера й користуючись порадами в режимі нашіптування на вухо юристів, котрі обслуговували олігархів, яким донедавна можна було все? І скрізь.

Не тому вони вчилися, щоб формувати державну політику, яка б враховувала очікування мільйонів людей.

Читайте також: Приватбанк, 4 президенти та РНБО. Що зробив та чому йде Олександр Данилюк

І можна ще довго розводити руками, чому, отримавши таку блискучу перемогу на виборах, Зеленський одразу підклав під себе міну, обираючи у помічники дуже метких, але вкрай негодящих для державного управління людей? Чому знову пішов по шляху формування команди за принципом особистої довіри й відданості, знехтувавши професіоналізмом, досвідом і розумінням національних проблем?

Однокласники, друзі й близькі колеги обіймають чільні пости в державі. Тобто в кадровому відношенні принципово нічого не змінилося, бо за деякий, дуже короткий, час все повториться знову. Так було вже неодноразово.

Це – перша суттєва похибка молодого президента.

А хто ж це йому порадив по суті назвати людей, котрі вийшли на Майдан, не зрозумівши його досить несподіваних геополітичних маневрів і прийняття "формули Штайнмайера", запроданцями?

В'ячеслав Брюховецький, Йосип Зісельс, Яна Зінкевич – запроданці? Чи сотні ветеранів-АТОвців, котрі пройшли по кілька ротацій на Сході – теж запроданці? І всіх купив Порошенко? Чому ж тоді він не купив собі другого терміну на президентському містку, хоч гроші у виборчу кампанію вклав величезні?

Читайте також: Обличчя протестів. Хто виходить на Майдан і до чого тут Порошенко

Та якщо ви й далі сумніваєтеся, то підіть зберіть на Майдан 10-15 тисяч осіб, серед яких будуть моральні авторитети країни. Побачимо, що вийде.

Дуже нерозумно й примітивно повелася владна команда під проводом усе того ж керівника Офісу президента пана Богдана, який, здається, й був ініціатором цієї брутальної відповіді активістам.

Замість того, щоб не вилазити з "ящика" й без упину пояснювати людям беззаперечну необхідність розв'язання проблеми війни на Сході шляхом пошуку оптимальних рішень у тій фатальній парадигмі Мінських угод, залишених попередниками, проводити круглі столи й прес-конференції, де формуватиметься остаточна відповідь країни на агресію сусідньої держави, хлопці одним махом зруйнували всю необхідну комунікацію.

Це – друга груба помилка владної команди президента.

А хто став ініціатором конфлікту зі ЗМІ? Вже сто разів обпікалися недалекоглядні політики на цій проблемі. І ніхто з них не виграв цю безперспективну війну з журналістами. І, за визначенням, не міг виграти.

А зарозумілі Вова й Андрюша, котрі досі купалися в авансах народної довіри, вирішили, що вони найрозумніші.

Конфлікт на прес-марафоні президента з кореспондентом видання "НВ" виніс на поверхню досить примітизоване уявлення лідерів "Слуг народу" щодо функціонування четвертої влади в країні. Очевидно, хлопці дивляться і знають ситуацію по вкрай політично тенденційному телеканалі "1+1" і більше нічого не читають і не бачать.

Читайте також: 14 годин на фудкорті. Головне з того, що Зеленський сказав журналістам

Згаданий конфлікт, що продовжив попередні тези очільників держави щодо відсутності потреби в ЗМІ, коли в них є прямий канал спілкування з народом. Врешті, інцидент перекреслив для багатьох безперечну цінність комунікації чинного глави держави з пресою на прес-марафоні.

Поверхові й необґрунтовані звинувачення Володимира Зеленського на адресу одного з найпрофесійніших видань країни, котре було в досить жорсткій опозиції до попередньої керівної команди й залишається опозиційним до нинішньої, лише підкреслило нерозуміння значення комунікування з журналістською спільнотою, котра, врешті, й формує ставлення народу до влади. І відповідь не забариться.

І це – третя принципова помилка Володимира Зеленського і його команди.

Що далі? Найнерозумніше було б ці перші й суттєві помилки не помічати. Або ще гірше: вдавати, що не помічаєш.

Ще гірше: не визнавати, що це помилки. Як стверджує Святе письмо християн і іудеїв: біда навіть не в тім, що ти помилки робиш. Біда в тім, що не визнаєш їх і не каєшся. Мудро.

Наскільки цією простою, але вічною мудрістю скористається наша команда нових реформаторів – побачимо найближчим часом.

Джерело народної довіри ще не вичерпане. І ще не зроблені фатальні помилки, котрі обумовлюють незворотній процес у довірі між народом і владою.

Ще є час все виправити й визнати деякі свої рішення як такі, що були помилковими. Можливо, таким чином вдасться повернути частину народної довіри.

Адже країна перебуває в динамічному стані й для виправлення помилок є зовсім небагато часу.

Можливо, саме чесне визнання власних помилок і намагання їх виправити й буде наступною великою перемогою нової української владної еліти?

Віктор Мороз, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.