Обличители коррупции: На старт! Внимание! Марш!

З 1 січня 2020 року може розпочатися мотивований сезон полювання на топ-корупціонерів. Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики розглянув усі правки до законопроєкту №1010 щодо викривачів корупції і невдовзі він буде проголосований. 

Це буде перший прогресивний документ, який гарантуватиме викривачам корупції належні винагороду і захист, а також за правильної та комплексної імплементації він стане основою для запровадження в Україні інституту викривачів у більш широкому значенні. 

Як директор організації, чиї експерти були співавторами законопроекту, дозволю собі пояснити, чому процес становлення інституту викривачів в Україні важливо було починати саме з викривачів корупції. 

Безумовно, право на захист повинні мати всі викривачі. Це світовий досвід і це правильно. 

Україна розпочала законодавчо вибудовувати свою модель поведінки з викривачами саме з викривачів корупції.

На сьогодні це є аргументовано вірним рішенням. Відтак саме від того, наскільки вдало буде імплементовано законодавство щодо викривачів корупції, напряму залежатиме потенціал ухвалення законодавчих ініціатив щодо захисту всіх викривачів суспільно важливої інформації. 

Чиїх рук Ukrainegate 

Ukrainegate (україногейт, або Україна-гейт) – це назва, яка з'явилася в американських медіа після оприлюднення інформації про начебто тиск президента Трампа на президента Зеленського з вимогою розслідувати бізнес-інтереси сина колишнього віце-президента Джо Байдена. 

Інформацію оприлюднив працівник американської розвідки, який подав скаргу в рамках програми захисту для викривачів корупції. Скарга дала початок і грандіозному скандалу, і процедурі імпічменту. 

Водночас сам Трамп ще продовжував було називати її "абсолютно неточною", аж доти, доки не з'явився другий викривач, який публічно повідомив, що також знає про події навколо справ президента Трампа з Україною. І для Трампа враз все стало very seriously.

Які висновки можна зробити з цими двома викривачами в Ukrainegate? По-перше, якщо викривач один, отримана від нього інформація завжди ставитиметься під сумнів. Якщо викривачів вже два, шанси на успіх значно зростають. Хтось повинен бути першим, другим бути вже не так страшно. 

Нині можна припустити, що будуть і наступні викривачі, які повідомлятимуть про нові обставини цієї справи. Однак, як на мене, там мотивацією вже більше буде бажання долучитися до чогось великого і визначного. 

По-друге, окрім інших можливих мотивів, які змусили другого викривача заговорити, безумовно, був той факт, що у будь-якому випадку він буде надійно захищений законом від помсти. 

По-третє, в США є чіткий механізм передачі повідомлення – канал комунікації: розвідник подав скаргу в рамках програми захисту для викривачів корупції і далі він діє не один, його представляє адвокат юридичної компанії. 

Захист викривачів – економічно вигідний

Днями, як повідомляє сайт Європейської Ради, офіційно ухвалено нові правила щодо захисту викривачів, які викривають зловживання у різних галузях: в системах держзамовлень, фінпослуг, боротьби з відмиванням грошей, безпеки товарів та транспорту, ядерної безпеки, системи охорони здоров'я та захисту прав споживачів та особистої інформації.

Нові правила вимагатимуть створення безпечних каналів інформації як в межах приватних і державних організацій, так і в державних органах влади, а також повинні гарантувати високий рівень захисту інформаторам від утисків. 

Також вони зобов'яжуть національну владу (країн ЄС) адекватно інформувати громадян, а також проводити тренування зі службовцями, яким чином поводитися з викривачами. 

Незабаром нові правила будуть офіційно підписані та опубліковані. Після чого держави-члени ЄС матимуть два роки для перенесення нових норм у своє національне законодавство.

Чому європейці дбають про викривачів? Тому, що це економить їхні ще більші гроші! Захищати викривачів для держави дуже вигідно. Так, за дослідженням Єврокомісії, яке було проведено у 2017 році, до запровадження достатнього правового захисту викривачів економіка ЄС могла втрачати від 5,8 млрд до 9,6 млрд євро щороку лише у системі державних закупівель.

Український перехідний варіант

В Україні процес становлення інституту викривачів як ефективного інструменту боротьби з корупцією було вирішено почати саме з викривачів корупції з двох причин. 

По-перше, громадяни України вважають корупцію однією з найбільших проблем в країні. А, по-друге, з усіх правоохоронних органів рівень довіри громадян України до антикорупційних, зокрема НАБУ, найвищий. 

Це значить, що за умови правильної та комплексної імплементації законодавства щодо викривачів корупції цей інструмент боротьби з корупцією може реально спрацювати! У той час як запровадження інституту викривачів інших правопорушень може розбитися на самому початку через неготовність відповідних органів оперативно та ефективно реагувати на повідомлення викривачів. 

Викривач корупції повинен відчути, що повідомляти про корупційні випадки безпечно і просто. Він не повинен навіть задумуватись, яким чином це зробити, оскільки канали комунікації мають бути доступні і захищені. 

Важливо почати з чогось конкретного, в даному випадку саме з викривачів корупції, і довести ці законодавчі ініціативи до гарних показових результатів, а вже потім братися за більш масштабні і, безумовно, дуже правильні речі, такі як захист всіх викривачів. 

Нагадаю, 13 вересня депутати ухвалили в першому читанні та за основу проєкт закону про внесення змін до закону України "Про запобігання корупції" щодо викривачів корупції. 

Людмила Євсєєнко, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.