Самолет, который не прилетел

Я, як і тисячі українців, нестримно скролю потік новин, очікуючи нової інформації про звільнення Сенцова, Балуха, Гриба, Карпюка та наших моряків. Але для мене як, і для всіх інших – ситуація невтішна.

Де Сенцов – незрозуміло, як триває обмін – теж невідомо, чому літак не прилетів і коли обмін таки відбудеться – жодних оновлень. І чому немає жодних офіційних заяв?

Обміну чекають вже не перший рік. З моменту початку війни із Росією в різний момент у тюрмах Російської Федерації перебувала різна кількість наших громадян, які там опинилися за своїми політичними переконаннями. Я пам'ятаю жахливу цифру: понад 150 осіб. Коли голодував Сенцов, було більше восьмидесяти.

Точна кількість політичних в'язнів постійно змінюється. Більшість із них перебуває у жахливих умовах, без можливості побачити рідних та засуджені за несправедливими звинуваченнями. Когось відпускають, адже строк закінчується, хтось новий опиняється на лаві російського правосуддя.

"Що ми можемо зробити для наших політичних в'язнів?" – часто питають мене на різних заходах, метою яких є привернення уваги до Сенцова та інших.

Обмінів було кілька. Деякі успішні і такі самі публічні. Тому в п'ятницю все було обнадійливо. Десятки журналістів, немов на чергуванні, в аеропортах, із камерами та прикутими до екранів глядачами. Стріми та гарячі текстові новини, які посилаються на російські ЗМІ. Гучні заголовки: "Сенцова та інших звільнено", "Вони летять додому", "З хвилини на хвилину має приземлитись літак".

Журналісти в Жулянах.

Журналісти в Борисполі.

Глядачі спостерігають та бояться пропустити фінал. Новини трансфувалися у реаліті-шоу – все відбувається у нас на очах! Ми свідки великих історичних процесів, так ми самі себе заспокоюємо, дивлячись стрім о восьмій ранку.

"Я так хочу, щоб ти був вільний. Я знаю, що вони тебе обов'язково відпустять. І я приїду зустрічати тебе в аеропорт, ще буде багато людей. Я буду дивитися, як ти сходиш з трапу... Ти будеш вільний", – писала я Олегові ще два роки тому.

"Аня, давай без високопарних слів", – сухо відповів він мені.

Олег не любить, коли на нього звертають увагу. За останні півтора року у мене з ним більше кілька десятків листів. Практично всі про його творчість.

Минулого року ми реалізували його мрію: на сцені Довженко центру у Києві поставили виставу за мотивами його п'єси "Номери". А потім, завдяки фінансуванню від Міністерства культури України, зняли фільм "Номери", де сам Олег є режисером-постановником.

Він і під час голодування активно працював, а потім, коли світові ЗМІ облетіла новина про те, що Олег зупинив голодування, він ще завзятіше продовжив працювати дистанційно із командою фільму і своїм однодумцем Ахтемом Сеітаблаєвим.

П'ятниця. Ранок. Я дивлюсь стрім і не знаю, чи все кидати і їхати в аеропорт, приєднуватись до журналістів та активістів, чи…

Читайте також:

Путін може помилувати українських політв'язнів - РосЗМІ

Повідомляють про обмін Сенцова та інших політв'язнів. СБУ радить не поспішати

Сенцов досі перебуває в Бутирському ізоляторі – росЗМІ

Але потік ранніх новин за пару годин обертається фейком. І хоча ніхто не вірив у такий сценарій, але ми, шановні українці, які завзято вболівають за долю українських політичних в'язнів, стали обманутими спостерігачами за тим, як у глобальній політиці підвищуються ставки.

І це не питання довіряти чи не довіряти новинам. Реально ми практично ніяк не можемо перевірити правдивість інформації.

Але окрім правдивості намірів та можливості обміну, просто хочеться знати, що все добре з нашими співгромадянами у російських тюрмах. Що вони забезпечені усім необхідним, що до них може потрапити український консул чи адвокат. Що держава може подбати про них – надати пенсії дітям, забезпечити проїзд дружинам та батькам, поповнити тюремний рахунок, щоб купити продукти та книжки.

Державі та нам всім треба більше опікуватися долею українських політичних в'язнів доти, доки вони не будуть вільні. І, навіть якщо цей обмін успішно завершиться, всі не повернуться на Батьківщину. Адже списки обмежені, а бажання російської влади карати українців тільки росте.

Де зараз Олег не відомо. Ні в Лефортово, ні в Бутирській тюрмі його немає. Де він, не знає ні адвокат Олега Дмитро Дінзе, ні російські правозахисники. Як може "загубитися" людина у 2019-му році? Треба знати російські реалії. Там, коли етапують, тобто переміщують зеків, легально не сповіщають нікого про те, де ці люди наразі перебувають. І іноді, це може тривати кілька місяців.

Потік новин поступово відкидає на задній план обмін та роздутий фейк. Замість цього ми читаємо про весілля за 2 млн грн, на якому був пан Богдан та аналіз інших політичних казусів.

І якщо влада мовчить, давайте ми будемо продовжувати невпинно питати: чому літак не прилетів та коли відбудеться обмін? Не дамо собі стати мовчазними спостерігачами, які замість сніданків ковтають фейки.

Анна Паленчук, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.