Зеленский распустил ЦИК, или Зачистка по всем фронтам
"Зліз кіт на сало та й кричить: "Мало!"
9 вересня сталося дещо доволі очікуване – стало відомо, що президент Володимир Зеленський має намір розпустити ЦВК. І цей крок був цілком прогнозований.
Озираючись на низку подій, які розгортаються у Верховній Раді протягом останніх декількох тижнів, можна побачити певну тенденцію, якої чітко дотримується чинний президент та його прибічники.
І все набагато цікавіше, ніж може здатися на перший погляд.
Передісторія
Передусім давайте згадаємо, як розгорталися події трирічної давнини, коли колишній президент Петро Порошенко під тиском громадськості вирішив підняти питання оновлення ЦВК.
У 2016 році була перша спроба, але безрезультатна, тому що тодішній очільник комісії Михайло Охендовський був ставлеником головного конкурента Порошенка – Януковича. А оскільки регіонали ще мали сильний вплив на політичні процеси у країні, цю ініціативу довелося відкласти до кращих часів.
І майже рівно рік тому, 20 вересня 2018 року, минулою владою був затверджений склад частково оновленої Центральної виборчої комісії, яка за такий короткий період провела дві повноцінні виборчі кампанії – президентську і дострокову парламентську.
Основною причиною змін у складі ЦВК стало закінчення семирічного строку повноважень майже всіх членів комісії (крім двох окремих – Катерини Махницької й Олега Діденка, призначених після подій Євромайдану).
Кадри були розподілені таким чином, що з 17 місць 6 посіли члени "Блока Петра Порошенка" й лише по одній особі з інших партій. Тут, вочевидь, розподіл сил нерівний, що лише на руку минулому президенту.
Читайте також:
А чи є підстави?
І що ми бачимо наразі? За деякими параметрами події повторюються.
Чинному президенту Володимиру Зеленському зовсім невигідний попередній склад ЦВК, так само, як і Петру Порошенку був невигідній склад 2007-2018 років, тому що голова комісії Охендовський "нерівно дихав" до регіоналів.
Усе це свідчить про абсолютну керованість ЦВК певними політичними партіями, що тримають лідерство.
Але ж до чого я це все? Підстави для оновлення, як ми бачимо, є. І цілком зрозуміло, чому Зеленський прийняв це рішення, хоча по суті комісія ще зовсім "свіжа" – лише рік короткої, але плідної роботи.
Сам президент прокоментував ситуацію таким чином, що нібито ЦВК "неодноразово проявляла недостатню виваженість або навіть політичну упередженість". І доказом цього є факти відмов у реєстрації 28 кандидатів у народні депутати.
Істинні мотиви
По-перше, слід зауважити, що Володимир Зеленський, як ми вже встигли побачити, цілеспрямована та амбіційна особистість, яка чітко рухається шляхом досягнення певних цілей. Це – посилення власних політичних позицій, контроль над керівними державними органами та нарешті своєрідна підготовка до місцевих виборів.
Про все це свідчить як факт розпуску ЦВК, так і низка законопроектів та змін в Конституції, що були поспіхом прийняті у ВР попереднього тижня (закріплення повноважень президента створювати незалежні регуляторні органи, НАБУ, призначати на посади та звільняти з посади директора НАБУ і директора Державного бюро розслідувань, закон про імпічмент без можливості внесення поправок тощо).
"Слузі народу" потрібні свої люди у ЦВК, тому в даному випадку мотив її розпуску цілком прозорий та логічний. Попередній склад комісії, який, можливо, був контрольований БПП, підставив би під сумніви незалежність проведених виборів, які, до речі, імовірніше, очікуються вже навесні.
По-друге, Зеленський хоче "зачистки" по всіх фронтах, по всіх структурах.
Нові люди, нові обличчя, нові закони. Передвиборча кампанія тоді ще майбутнього президента була сповнена обіцянок, які прийшов час виконувати. І він нібито виконує.
Неупередженість та незалежність осіб, які очолюють основні держструктури – це те, чого жадає народ. І це ще одна причина, щоби повністю розпустити стару ЦВК, тим самим поставивши галочку під пунктом "зачистка на благо".
Читайте також:
ЦВК як черговий приз для преЗЕдента, або Що стоїть за атакою на Центрвиборчком
Розпуск ЦВК як політична страта
"Ми – всьо", "Це нова реальність": у ЦВК відреагували на рішення Ради
Чого чекати?
Ситуація доволі неоднозначна. Авторитарність та посилення влади в руках однієї людини – це трохи тривожний сигнал, який свідчить про поступовий схід нанівець політичного плюралізму та можливу підготовку Володимира Зеленського до більш масштабних та "гарячих" подій.
Але все залежить від вектора мотивів, за якими діє президент, та які можна лише припускати.
Мова цілком може йти як про узурпацію влади, так і про щире бажання реальних позитивних змін, що можливі лише за умови повного очищення всіх державних структур від слідів старої влади.
У даному випадку старе – синонім неперспективне. І, мабуть, це найліпший сценарій, який ми можемо очікувати.
Як каже відома приказка, "Зліз кіт на сало та й кричить: "Мало!". Так от час покаже, що то за кіт.
Олег Петровець, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.