Трагическая симфония независимости ГБР. Изменения в закон

Найближчим часом можуть відбутися чергові зміни в законодавчому регулюванні роботи органів правопорядку. Цього разу – Державного бюро розслідувань.

Про відповідну реформу говорили кілька місяців. І частково законопроект президента Зеленського, може так здатися, відповідає баченню громадянського суспільства. Але лише здатися, бо вся конструкція побудована під одну людину, що носить прізвище Труба.

Переважна більшість норм, здається, створена лише для одного – не зосередити політичну відповідальність на керівнику органу правопорядку за роботу, а віддати йому відомство на контроль. При цьому створюються всі умови для контролю над ним самим з боку політиків (але про це наприкінці тексту).

Спершу – про ключовий законопроект, яким пропонується внести наступні зміни до профільного закону "Про ДБР".

1. ДБР перетворюється з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Як наслідок, дія інших законодавчих актів, що регулюють діяльність ЦОВВ, не поширюється на Бюро. Іншими словами, ДБР вже не є частиною виконавчої гілки влади, як це планувалось спочатку, і буде відноситись до президентської вертикалі (право призначення і звільнення з посади, що в листопаді 2015-го закріпили в профільний закон, нині вже переносять в Конституцію України).
2. Змінюється ключове – спосіб керівництва Бюро. Засади організації роботи цього органу були побудовані на квазіколегіальності, наразі все переходить у формат "one man show". Директор не буде погоджувати ключові рішення зі своїми заступниками.
3. Прибирається гарантія незалежності стосовно визначення загальної структури ДБР, а також особливого порядку звільнення першого заступника і заступника директора ДБР.
4. Територіальні органи ДБР стають територіальними управліннями, директор здобуває свій Апарат, окремо прописується згадка про підрозділ внутрішнього контролю. Все заради одного – консолідації влади в руках директора ДБР.
5. Теперішня гранична чисельність штату ДБР (центральний апарат і територіальні органи) в 1500 осіб змінюється у бік… невідомості. Тепер це буде визначатись Кабміном за поданням директора Бюро. Додатково, за рішенням директора може утворюватись не більше 10 територіальних управлінь, при цьому він визначає їхню чисельність по штату і територіальне розміщення та належність по областям, де провадиться діяльність.
6. Разом з квазіколегіальністю у минуле відійте структура "3 керівники ДБР". Тепер директор може мати першого заступника і не більше, як 3 звичайних заступників. Повноваження між ними розподіляє очільник Бюро.
7. Повноваження директора залишаються сталими, але з ключовою різницею, що тепер очільник ДБР може звільняти з посад своїх заступників самостійно. Гарантії незалежності – обнуляються.
8. Роботу конкурсної комісії, що забезпечувалось Секретаріатом Кабміну, тепер забезпечуватиме центральний апарат ДБР. При цьому всі згадки про заступників в статті 11 викидаються.
9. Дисциплінарні стягнення накладаються директором Бюро одноосібно, але після рішення дисциплінарної комісії. Неважко здогадатись, хто і як формуватиме склад дисциплінарної комісії (пункт 13 та 14).
10. Запроваджується можливість переведення на посади в ДБР без конкурсного добору у порядку, визначеному законом "Про державну службу".
11. Працівники Апарату директора ДБР отримуватимуть втричі більшу зарплатню, ніж встановлено Кабміном для працівників патронатних служб у державних органах.
12. Нововведення стосуються і керівників підрозділу внутрішнього контролю, адже тепер скрізь тінню маячить директор ДБР. Навіть якщо керівник цього підрозділу виявляє кримінальне правопорушення, то він не тільки повідомляє генпрокурора чи його заступника, але й інформує директора ДБР.
13. Дисциплінарна комісія: наразі – 5 осіб, 3 з яких – представники Ради громадського контролю при ДБР; буде – 7 осіб, 3 з яких – представники РГК при ДБР.
14. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення тепер приймає не дисциплінарна комісія, а директор за результатами висновків комісії. При цьому підстави для подібного стягнення не просто знаходяться за межами навіть міліметра правової визначеності, а вони просто абстрактні (невиконання або неналежне виконання обов'язків; порушення правил професійної етики – де вони закріплені?; вчинок, який дискредитує ДБР або порочить співробітника тощо).
15. Положення про РГК при ДБР затверджується… президентом України (неконституційна норма).

А тепер додамо до цього один момент, раз Роман Труба все ж таки пролобіював для себе виключні повноваження. Вищезазначені норми мають сенс, якщо зробити новий конкурс на зайняття посади директора ДБР. Інакше – це узурпація.

Між тим, додам найцікавіше, що ви не знайдете в тексті вище проаналізованого законопроекту. Готується ще один законопроект, тільки вже не Романом Трубою, а депутатами "Слуги народу".

Ним через парламентський контроль "відвісять" директора ДБР і дуже легко змістять його з посади, як тільки він перестане бути потрібним.

Ось і правоохоронній казочці кінець, а той, хто прочитав – сподіваюсь, зрозумів, що створений в 2017 році за лекалами БПП та "НарФронту" орган правопорядку так і не стане незалежним. Це безкінечна історія підконтрольності Бюро, що передається з рук в руки переможцям виборів.

Олександр Лємєнов, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.