О чем молчит Козлов, и что скрывает Национальная ассоциация адвокатов

Оприлюднення Ситником/Горбатюком аудіозаписів, зроблених нібито в кабінеті судді Павла Вовка, оголили "слабкі" місця не тільки процесу досудового розслідування, не тільки проблеми формування органів суддівського управління та контролю за якістю в процесі підбору суддівського корпусу, а й очевидні недоліки існуючого адвокатського самоврядування.

Попри формальну законність оприлюднення матеріалів досудового слідства, до спікерів брифінгу виникло питання: в чому полягала мета такого оприлюднення? Адже на відміну від попередніх прецедентів, цього разу нікого не затримали та й ніхто не намагався тікати. 

Правда, наближені до прокурора Горбатюка адвокати та правозахисники кинулися пікетувати офіс омбудсмена Людмили Денісової, про яку лише згадали фігуранти скандалу. 

Читайте також:

Глава Окружного суду про опубліковані розмови: Все брехня

Правозахисні організації вимагають розслідувати дії омбудсмена

Активісти одразу встановили причинно-наслідковий зв'язок між підписанням наказу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27 червня 2019 року про звільнення Козлова Андрія Георгійовича з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та плівками й фактично без жодних аргументованих обґрунтувань почали вимагати відставки омбудсмена.

Свій наказ про звільнення Козлова омбудсмен Людмила Денісова обґрунтовує двома тезами: 

1. відсутність у Козлова обов'язкового 15-тирічного професійного стажу у сфері права;
2. відсутність інформації про зупинення адвокатської діяльності, як того вимагає частина 10 статті 94 закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Андрій Козлов стверджує, що він надав всім зацікавленим особам копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1868 від 19-го грудня 2003 року як один з доказів наявності в нього "стажу професійної діяльності у сфері права", який, як відомо, має становити не менше 15 років. 

Все нібито логічно, аби не одна прикра обставина. У 2012-му році набув чинності закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якого створено Єдиний реєстр адвокатів України.

Саме в ЄРАУ, ведення якого забезпечує Рада адвокатів України, вноситься інформація про адвоката, його робоче місце, організаційно-правову форму діяльності та дані про припинення чи зупинення дії свідоцтва. 

Тож станом на 2016-ий рік, коли пан Козлов став членом ВККС, дані про нього як адвоката мали б бути занесені до ЄРАУ. 

Але цього зроблено не було. 

Виникає риторичне запитання до голови Ради адвокатів України Лідії Ізовітової: чому дані про адвоката Козлова Андрія Георгійовича, а відповідно і відомості про зупинення дії його свідоцтва, відсутні в ЄРАУ? 

Про те, що дані про адвоката Андрія Козлова в Єдиному реєстрі адвокатів  відсутні, стверджують голова секретаріату РАУ НААУ Вадим Красник та голова Ради адвокатів міста Києва Петро Рябенко. 

Отже, виникає риторичне запитання до пана Козлова: яким чином ВККС чи уповноважений ВРУ з прав людини мають встановити факт наявності, відсутності або зупинення дії Свідоцтва про право на адвокатську діяльність, копію якого він надав на підтвердження наявності стажу професійної діяльності, якщо відомості про нього відсутні в ЄРАУ?

Саме тому омбудсменом був зроблений висновок про відсутність у пана Козлова необхідного стажу та зупинення адвокатської діяльності. Саме тому було винесено цілком обґрунтований наказ про звільнення його з посади. 

Залишається очевидним, що в цій каламутній історії беруть участь такі ж самі "каламутні" персонажі: недоліквідовані судді, недореформовані прокурори, недоперевірені члени ВККСУ, недолюстрована НААУ та вічноголодні правозахисники. 

Хоча остаточну крапку в цій історії, ймовірно, поставить суд. 

Андрій Мамалига, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.