Школа без выпускного, или Почему Трускавец превратился в столицу Украины

Дорослим не треба соромитися, сідаючи за парту. Навчання має тривати все життя, навіть якщо ти – народний депутат.

Трускавець на цілий тиждень перетворився на столицю України. Чи не половина матеріалів вітчизняних ЗМІ присвячена навчанню майбутніх депутатів від партії "Слуга Народу", а інформаційні телеканали перетворили лобі готелю на свої гостьові студії.

Журналісти не пропускають жодної деталі: на чому політики приїхали на Прикарпаття, який вигляд має номер у готелі, чи правда, що учасникам заборонили ходити в халатах.

Дивлячись на такий ажіотаж, мій колега Богдан Яременко здивовано запитав: а що, власне, відбувається? І справді: навіщо журналістам вести репортажі зі звичайного тренінгу, ніби це королівське весілля чи церемонія вручення "Оскара"?

Відповідь проста. Те, що 250 дорослих людей з ранку до вечора сидять на заняттях, а потім ще й отримують домашнє завдання – для українського суспільства така ж екзотика, як візит інопланетян.

Ну, добре, бувають випадки, коли людина не може знайти роботу та потребує перекваліфікації. Але навіщо це народним депутатам?

Ми не звикли вчитися. Запитайте себе, як давно ви проходили якийсь тренінг, слухали онлайн-курс чи хоча б просто читали книжку? Згідно з опитуваннями, читання посідає лише п'яте місце серед способів проведення вільного часу в українців. А 57% громадян взагалі можуть обходитися без книжок цілий рік.

Ми стали країною, в якій освіта – це не для дорослих. І я дуже тішуся, що протягом цього тижня Україна фактично вчиться разом з нами.

Питання освіти для дорослих уперше з'явилось у фокусі українських медіа – це незапланований, але дуже корисний ефект від Трускавця.

Численні фотожаби та жартівливі коментарі мене не засмучують – з першопрохідців часто глузують. Згадайте, який подив викликали перші користувачі мобільних телефонів. Або перші профілі в соцмережах. Зараз усе це увійшло в наше повсякденне життя, і я дуже сподіваюся, що так само станеться й з освітою для дорослих.

Часи, коли ти в 21 рік отримав диплом і на цьому навчання закінчилося, минули. Світ змінюється, і встигнути за цими змінами дедалі важче. Наші бабусі все життя відправляли друзям паперові листи. А скільки месенджерів та електронних дівайсів змінив за своє життя сучасний школяр?

У Європі та США набирає популярність концепція lifelong learning. Соціологічні дослідження показали: у Європейському Союзі 11% людей старше 25 років проходили навчання протягом останнього місяця, що передував опитуванню. У 2020 році таких буде вже 15%.

У деяких країнах свою кваліфікацію підвищують до третини дорослих мешканців. Серед лідерів дорослого навчання – Швеція, Фінляндія, Данія, Люксембург. Тобто країни, які лідирують також і за рівнем добробуту населення. Збіг? Не думаю.

Ба більше, західні університети активно відкривають програми для людей у віці 60+. Адже навчання потрібне не лише для майбутньої кар'єри – це ще й своєрідна гімнастика для мозку, яка не дає розвиватися хворобам, характерним для людей похилого віку.

Навчання коштує дорого. Особливо коли йдеться про якісне навчання. Але "Слуга Народу" не шкодує на це коштів.

Читайте також:

У Школі економіки розповіли, чого навчають депутатів від "Слуги народу"

Усі депутати від "Слуги народу" махнуть на тиждень в Трускавець

Разумков про Трускавець: Ніякого "розслабону" не помічаю

Підкреслюю: за наші тренінги заплатила партія, а не державний бюджет. Ми витратили гроші, зекономлені під час виборчої кампанії. І будемо знову і знову вкладати в освіту не лише членів фракції, але й регіональних представників та інших учасників нашої команди.

Дуже сподіваємося, що це робитимуть й інші партії – тоді можна буде говорити про підвищення політичної відповідальності.

Альберт Ейнштейн казав: "Щойно ти припиняєш навчатися – ти починаєш помирати". Ми плануємо жити. І хочемо оживити Україну. Тому Трускавець – це лише початок.

Євгенія Кравчук, новообраний народний депутат від партії "Слуга народу", спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.