Досрочные местные выборы: зачем Зеленскому "консервировать" ошибки предшественников?

Після парламентських виборів ще однією анонсованою інтригою політичного життя стала ймовірність дочасних місцевих виборів.

Меседж "не розслаблятись", який Зеленський закинув у вечір виборів, спочатку продемонстрував незворотність цього процесу.

Мотивація очевидна – тріумф "Слуги народу" на парламентських виборах дає потенційну можливість повного перезавантаженння місцевої влади. Або швидше – змогу завести туди своїх депутатів.

Але через кілька днів команда Зе почала "відігравати" це питання назад. Уже вустами Разумкова.

Рішення все ще нема. Чому?

Не думаю, що побачили якісь юридичні перепони. Хоча, дійсно, на сьогодні законодавство не передбачає можливості одночасного проведення дочасних виборів у всіх громадах.

Але право призначати дострокові вибори Верховною Радою визначено Конституцією. А підстави – передбачені законом.

Новий парламент за бажання легко доповнює законодавство додатковою підставою – і вуаля!

Зрештою, в Україні щодо виборів так: було би бажання, а Конституційний Суд знайдеться.

Утім, на мою думку, є суттєві стримувальні фактори:

1. По-перше, навіть якщо провести дочасні місцеві вибори, то наступні чергові все одно мають відбутися у жовтні 2020 року. Про це говорить Конституція.

Тому або вносити до неї зміни, але тоді провести вибори до кінця року аж ніяк не вийде (два голосування на двох сесіях, висновок Конституційного суду – в часі не встигають).

Або робити це постфактум, що, м'яко кажучи, дуже суперечливо. Бо закон, який погіршує права громад, не може мати зворотної дії в часі. Я вже не кажу про те, що Конституція окремою статтею гарантує права місцевого самоврядування.

2. По-друге, зараз в країні є цілком розбалансований адміністративно-територіальний устрій.

Частина території країни покрита об'єднаними громадами (ОТГ), частина – ні. Є райони, що повністю вкриті ОТГ (а подекуди й з однієї громади складаються), а є райони, де не створено жодного ОТГ.

Якщо говорити людською мовою, то маємо повний безлад і хаос – і я про це неодноразово говорив.

Виправити це швидко неможливо, оскільки потребує в ідеалі ухвалення нового закону про адміністративний територіальний устрій. А це питання дуже чутливе, воно потребує великої підготовки та обговорення з громадами.

Вже мовчу про професійне "нарізання" територій та виправлення помилок, яких припустилася попередня влада, коли створювала окремі ОТГ.

Відверто кажучи, для цих завдань навіть часу до наступних чергових виборів не так і багато.

Тому Зеленський фактично має два альтернативні рішення:

1. Призначити дочасні вибори і "законсервувати" розбалансовану систему, сформовану за часів Порошенка – Гройсмана, та фактично "успадкувати" помилки попереднього етапу децентралізації. Хоча, звичайно, з точки зору політичної, це дасть "Слузі народу" великі кадрові дивіденди.
2. Використати час до чергових виборів 2020 року для системних рішень: виправити попередні недоліки, сформувати спроможні громади та впорядкувати субрегіональний рівень, а також, зрештою, затвердити новий територіальний устрій. На це країна чекає вже десятки років. А після цього зі спокійною совістю можна піти на вибори і хай люди розсудять.

Дуже хочу сподіватися, що президент Зеленський обере другий шлях. Бо саме він буде корисним для країни.

Любомир Зубач, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.