Выборы в Верховную Раду 2019. 10 первых выводов

Поки Центральна виборча комісія підбиває результати голосування, підіб'ємо перші висновки цьогорічної кампанії.

1. Ера мажоритарних кандидатів-самовисуванців відходить у минуле.

   Тепер, аби перемогти на окрузі, кандидата має висунути політична партія, яка входить у трійку лідерських симпатій. У протилежному випадку претендент має витрати неймовірні фінансові та організаційні ресурси. І то, це не буде запорукою для перемоги.

2. Людей не злякав той факт, що команда президента Володимира Зеленського отримає абсолютну більшість у парламенті та країні.

   Як показало голосування, виборці цього прагнули. І тепер в їхніх очах президент і його команда відповідальні за все, що відбувається у країні. У тому числі за те, щоб вирішити дилему "війна чи мир", знизити комуналку, погасити зовнішній борг, підвищити соціальні стандарти та покращити економічну ситуацію.

   Вирішувати ці проблеми доведеться в реальному житі, а не за сценарієм фільму. А оскільки "обіцяний рай", на думку Зе!електорату, має настати найближчим часом, то, якщо щось піде не так, замість вдячних оплесків глядачів, буде жорстка електоральна реакція, яка може вилитись у вуличні протистояння.

3. Як і прогнозував, "Слуга народу" матиме одноосібну більшість, яка нараховуватиме орієнтовно 240-260 депутатів. Окрім того, більшість може "посилитись" за рахунок 15-20 самовисуванців, які із задоволенням увіллються в лави "СН."
4. Судячи з заяв Дмитра Разумкова, для формування коаліції тепер їм ніхто не потрібний, тому що коаліція тільки заважає швидко рухатися вперед. Тому вони сформують колаліцію на основі виключно партії "Слуга народу".

   "Голос", "Батьківщина" та "Європейська солідарність" можуть скільки завгодно говорити про принципи та цінності коаліційної угоди і виголошувати тези про "червоні лінії", через які вони ніколи не перейдуть. Але за даних обставин ці слова нічого не вартують. Адже ці фракції не мають не те що "золотої" чи "бронзовоі" акцій, вони не мають навіть "паперової" акції, яка б могла зацікавити "слуг народу". Натомість у хлопців із більшості тепер немає жодних "червоних ліній", "бар'єрів" чи зобов'язань.

5. Виходячи з вищесказаного, маємо найбільший ризик для цілісності політичної системи країни. Вперше за роки незалежності парламент не виконуватиме свою найголовнішу роль – він не буде стримуючим фактором від свавілля з боку виконавчої влади.

   Більше того, у Зеленського в опонентах не буде сильної єдиної опозиції ані у парламенті, ані поза його межами. Аж занадто сильно посварені між собою Порошенко, Тимошенко, Вакарчук та лідери позапарламентських партій. І це поки найгірша новина.

   Реклама:
6. Гарна новина – фракція Зе не буде цілісною. Занадто багато у ній груп і центрів впливу. Однак ці проблеми фракція почне відчувати десь за півроку. А наразі ми будемо бачити красиву картинку, на якій 250-260 депутатів голосуватимуть в унісон за будь-який документ, який подаватиме до парламенту президент. І ця картинка зберігатиметься 3-4 місяці, до того часу, коли буде потрібно ухвалювати бюджет на 2020 рік. І ось тоді почнеться найцікавіше.
7. Партії, які не потрапили до парламенту, але набрали понад 2% голосів, отримали державне фінансування на свою статутну діяльність.

   Це означає, що політичні сили Смешка, Ляшка, Гройсмана отримали прекрасну можливість створити системну позапарламентську опозицію, а в подальшому стати повноцінною політичною альтернативою. Чи вдасться це зробити і чи зможуть ці партії стати системною змістовною опозицією – покаже час.

8. Партія "Слуга народу" отримала унікальний карт-бланш на зміни в країні. Подивимось, як вони цим скористаються.

   Варіантів, по суті, два. Або заради загравання з електоратом вони почнуть будувати соціально-популістичний рай, беручи за основу модель Венесуели. Або вони спробують реформувати країну, як це зробили країни центральної Європи, запускаючи ринок землі, піднімаючи тарифи та впроваджуючи інші непопулярні реформи. І у такому випадку їхній рейтинг падатиме.

   Що для них цінніше: інтереси країни чи власний рейтинг – покаже найближчий час. Але від цього вибору залежить доля країни.

9. За останніми подіями уважно спостерігає Путін. І оскільки проросійські сили не здобули бажаної переваги в українському парламенті, картина, яку він спостерігає, наразі його не дуже радує. І не в останню чергу саме тому на Сході відбувається ескалація.

   Кожний день на фронті гинуть наші вояки, а російська гібридна армія активно накопичує свої сили як на окупованій території Донбасу, так і на кордонах між нашими країнами. Українській владі відмовили у поверненні моряків, і все активніше триває робота над Північним потоком-2.

   Подолати цю загрозу без міжнародної підтримки та внутрішньої єдності Зеленський не зможе. Ключове питання – чи вистачить йому мудрості та досвіду сформувати таку коаліцію.

10. Найголовніша новина – політична карта країни повністю оновилась. Ми отримали унікальну картину, коли стара еліта пішла, а її місце займають неофіти. Вони ще не політики і до кінця не розуміють, куди потрапили. Чи стануть вони новою елітою і чи зможуть вони реформувати країну з нуля – покаже тільки час.

Сподіваюся, у нових обранців, які отримали абсолютну одноосібну владу в країні, вистачить мудрості та відповідальності перед суспільством та країною, і вони будуть використовувати свій вплив на благо України.

Якщо ж абсолютна влада закрутить голову, керівництво сп'яніє від вседозволеності та безкарності, країна зірветься в тартарари. І в умовах нестійкої політичної матриці це призведе до катастрофічних наслідків, які загрожуватимуть цілісності та безпеці держави.

Віктор Таран, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.