Изменить систему в один шаг: как?

Виборів 21 липня не буде. Точніше голосування 21 липня відбудеться, що підтвердив своїм рішенням Конституційний суд. Тільки це будуть вибори не конкурентні, можливо, певною мірою перехідні, а можливо, й не вибори, як такі, а тимчасовий спалах на політичному сонці країни, про який через 5-10 років ніхто добрим словом і не згадає.

Початок виборчого процесу у форматі "Липень" зафіксував цікавий факт. Більш-менш органічно у кампанію включилися або ті кандидати, які уже декілька років "засівали" округ "добрими справами", або медійні персони, що і так є завсідниками телеефірів та популярних пабліків: блогери, експерти, шоумени, спортсмени.

Інші чекали зміни формату на "27 жовтня". І роботи їх з виборцями – будемо тут відвертими – не видно.

Про що це говорить? Про дуже неприємну ситуацію, яка полягає у тому, що народні депутати чинного парламенту готувалися саме до виробленої за попередні двадцять років дуальної схеми: "місце у брендовому списку" / "гречка в окрузі".

Тому ті, хто цю схему експлуатував в округах, виявилися єдиними, хто зумів плавно перевести кампанію благодійного підкупу в кампанію підкупу з агітацією. Як їздили з ноутбуками по школах та аніматорами на сільські фестивалі, так і їздять.

"Нові обличчя" у "команді Зе!" є начебто єдиними, хто впевнено почувається у прохідній частині списку. Але згадаємо про рейтингову частку попередніх нових (цікаво звучить) об'єднань – "Народного Фронту" і "Самопомочі", і зробимо з цього невтішний висновок.

З просто "нових" політичні партії європейського зразка не утворюються.

Як не утворюються вони і з традиційних "гречкосіїв". А іншим на округах, як ми побачили, немає чого робити.

Рецепт "в один крок" для зміни системи – відкриті списки. Дійсно, це буде дієвим кроком на шляху боротьби з підкупом та продажем місць у списках.

Але чи розірве це прокляте коло українських виборів, коли депутати перейматимуться під час каденції "відбиванням" грошей, витрачених на виборчу кампанію та заробітком коштів на нову? Чи стане це на заваді створенню разових політичних проектів "під одні вибори"?

Чи зупинить тенденцію походу у політику осіб з високим рівнем впізнаваності, але без жодних уявлень про функціонування державного апарату?

Як не парадоксально звучить, але український політичний карнавал можуть врятувати лише партії. На кшталт тих, що представлені у Європарламенті. З нудними функціонерами. Нецікавими гаслами. Обіцянками вирішувати проблеми роками, а не тижнями.

Але з програмами. З ідеологією, яку не вигадують після виборів. З командою, яка працює спільно десятиліттями, а не перетасовується під кожну нову кампанію.

Якщо такі партії, врешті-решт, народяться і виростуть в Україні, це буде єдиним оптимальним шляхом до європейських стандартів саме у політичній сфері. Якщо ні, то кожні нові вибори даруватимуть нам яскравий, але абсолютно беззмістовний фестиваль з подальшою деградацією вітчизняного парламентаризму.

Куди і як почнуть бігати по фракціях та політичних проектах сьогоднішні кандидати та нові обличчя, не так важливо. Головне інше – зрозуміти, що в гонитві за політичними трендами виборчої кампанії та хаотичним пошуком медійних осіб, щоб задовольнити електоральний запит виборців на ці самі тренди, український парламентаризм перейде в стадію "заката" так і не переживши "рассвет".

Микола Філонов, спеціально для "Української правди"

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.