Какое дело Коломойскому до демографического кризиса?

"Мінус 13 мільйонів". Така теза прозвучала від одного з найбільш одіозних олігархів з українським паспортом Ігоря Коломойського під час інтерв'ю "Bihus.infо". Дуже резонансного, варто зазначити.

Саме питання демографічної ями, в яку потрапила Україна, не є чимось новим і раніше нечуваним. Його піднімають час від часу науковці, журналісти, публічні діячі або представники політикуму й державні чиновники. Хтось глобально, а хтось лише фрагментарно.

Звідси питання: що такого, що олігарх, якому приписують тісний зв'язок із переможцем президентських виборів, висловився по цій темі?

Нещодавно група експертів запропонувала концепцію, згідно з якою, ми живемо в системі, яка передбачає паралельне функціонування двох типів держави в Україні. Сергій Дацюк назвав їх публічна і глибинна держави. Пізніше Сергій Гайдай запропонував називати глибинну державу тіньовою. З таким формулюванням я погоджуюся більше.

Публічна – це те, що ми бачимо назовні. Наприклад, коли чинний президент закликає світову громадськість посилювати санкційний тиск на РФ через агресію проти України.

Глибинна – це коли він приймає рішення про виключення із санкційних списків України підприємства, яке знаходиться в Придністров'ї. Гадаю зайве нагадувати про роль Росії в існуванні цього утворення та інтересів Кремля в цій частині Європи.

Порівняння дуже поверхневе, але на контрасті має бути зрозуміле.

Коломойський свого часу теж побував у статусі представника публічної держави, але з часом повернувся до більш звичної для себе ролі у тіньовій державі.

Його висловлювання про демографічну катастрофу України саме як представника тіньової держави засвідчує важливу річ. Влада чітко розуміє, що сьогодні існує проблема, яка загрожує напряму існуванню держави.

В одній з минулих колонок я намагався пояснити, що це загроза, відвернення якої має бути пріоритетом, вищим навіть за війну та економіку. Адже вирішення цих проблем без адекватної протидії цій загрозі неможливе.

Демографічна яма унеможливлює захист життєвого простору нації у війні, навіть за рахунок високотехнологічної армії. Економіка не може рости, бо падає кількість споживачів і тікають якісні кваліфіковані кадри. Менше покупців і менше кадрів, які можуть ефективно створювати додану вартість.

Загалом падіння індексу людського потенціалу перетворює Україну на пустку, яку з часом може зайняти Росія або Україну можуть перетворити на відстійник для мігрантів з країн, де відбуваються ще більші потрясіння.

Яка ж позиція офіційної або публічної держави? Вона визнає лише проблему еміграції та відтоку населення за кордон. Саме цю тему обговорюють найбільше і цю проблему визнають представники публічної влади.

Вони не визнають проблеми загальної, адже після цього її потрібно вирішувати. А нинішня правляча верхівка не хоче і не здатна відповісти на виклик такого справді монструозного масштабу. Чи означає це, що вона просто не розуміє і не бачить проблеми? А оце навряд чи.

Після анексії Криму та розв'язання війни Росії проти України, державні органи повідомляли про те, що в Україні проживає 42 мільйони населення. Вже навіть на фоні даних про населення окупованих територій така інформація не може бути правдою.

Враховуючи сальдо народжуваності, територіальні втрати (а отже, і населення), еміграцію та інші фактори, за різними оцінками, населення скоротилося до цифри від 32 до 36 мільйонів осіб. Отож, публікування недостовірної інформації – це не помилка, а навмисне введення в оману.

Якщо тіньова держава володіє даними про скорочення населення (що підтвердив Коломойський як один з найвпливовіших її представників), то має володіти і публічна.

Можливо, олігарх і не мав цього казати. Не можу знати чи це було свідомо зроблено, чи озвучено випадково. Крім того, враховуючи репутацію цієї людини, не стверджую, що його висловлювання взагалі варто сприймати в будь-якому вигляді.

Проте його слова опосередковано підтверджуються різними експертами й аналітиками, а також працівниками профільних наукових установ. Іноді не під запис, адже для того, щоб щось стверджувати, потрібен перепис населення.

Головна проблема в контексті згаданого висловлювання полягає в тому, що у вищих ешелонах влади знають про масштаб демографічної кризи. Отже, знають про загрози і наслідки. Знають про це олігархи, які нині і є реальною владою в багатьох відношеннях. Проте проблему публічно не означують.

Це означає, що ці люди, маючи в своїх руках відповідні фінансові, медійні і навіть адміністративні ресурси не вживають заходів для того, щоб проблему вирішити. Проблема ж, нагадаю, веде до загибелі країни з часом, і тут нема жодних перебільшень.

До 2050 року нам прогнозують 28 мільйонів населення без врахування еміграції, яка поки не думає змінювати масштаб із катастрофічного хоча б на помірний. Щороку перспективи України стають все більш примарними, адже її мають будувати люди, а що буде, якщо не буде кому будувати, гадаю, і так всім зрозуміло.

Так от, олігархи і високопосадовці (дехто поєднує в собі такі статуси) не виносять проблему на загальне обговорення, хоча мали б, адже вона критично важлива для країни. Публічні органи брешуть про масштаби, уникають вирішення проблеми і зміщують акцент в бік лише однієї грані проблеми – міграції.

Позиція олігархів приблизно така: ми знаємо про проблему, але вирішувати її не будемо, ми будемо і надалі доїти українців, знищувати потенціал країни і сприяти тому, що українці, які не згодні з нашими правилами гри, будуть тікати за кордон… і хай не повертаються.

Умови для підвищення рівня людського потенціалу не створюються. Державний апарат працює над створенням схем, а не умов для кращого життя і самореалізації.

Отже, олігархи ведуть Україну до повільної загибелі. Це ще одне підтвердження того, що існування нинішньої олігархічної системи управління просто несумісне з існуванням країни. Вони висотують з неї соки, як з території для заробітку, і з часом лишать її кому вийде. Кремлю чи кому там іще.

Ну, і ключовий момент полягає в тому, що вони і є одним з головних джерел цієї проблеми. І багато в чому це наслідок їхньої діяльності. Тому без усунення олігархів від реальної влади в країні, на неї чекає загибель.

Олександр Солонько, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.