10 советов будущем министру юстиции Украины

Попри багато позитивних ініціатив та здобутків Міністерства юстиції України, його подальше радикальне реформування та зміна керівництва – нагальне питання сьогодення.

Перед майбутнім міністром юстиції України стоятиме багато викликів і необхідність формування якісно нового порядку денного роботи відомства.

1. Міністерство юстиції України повинно забезпечувати формування державної правової політики.

Основним завданням міністерства є якраз системне формування державної політики та її реалізація. Підготовкою документів (policy) щодо вироблення цієї політики мали б займатись директорати.

Провальною виявилась ініціатива із запровадження директоратів у міністерстві перш за все через нерозуміння змісту і сутності такого поняття як "державна правова політика".

Натомість, замість системного підходу до цього питання ми маємо ряд точкових, орієнтованих на піар-ефект ініціатив (#чужих_дітей_не_буває, #стоп_насильство, #стоп_булінг, #маски-шоу_стоп).

Окремі з цих ініціатив нічого спільного не мають із безпосередніми повноваженнями міністерства, але є інформаційно позитивними, тому й доцільними.

Активне впровадження директоратами і посадовцями проекту "Я маю право!", який покликаний покращити якість правової освіти та культури громадян, дійшло до відвертої профанації. Коли на місцях державні службовці на асфальті та парканах фарбують ЯМП або ж в робочий час ходять в салони краси і спортзали, роблячи селфі про "популяризацію" проекту.

2. Ліквідація громіздкої і не завжди ефективної бюрократичної міністерської структури.

Від скорочення номінальних і непотрібних посад заступників міністра, реорганізації багатьох департаментів, до відмови від низки повноважень, зокрема про призначення міністерством керівників "жирних" відділів обласних управлінь юстиції (відділу контролю Державної виконавчої служби та відділу примусового виконання рішень ДВС).

Попри гучні реформи у сфері децентралізації повноважень маємо надмірну централізацію функціонування самого міністерства. Ключові департаменти у "ручному режимі" регулюють розгляд скарг у сфері державної реєстрації, проведення перевірок приватних виконавців, арбітражних керуючих, надання доступу до професій і т.д.

В принципі, діюча "успішна" модель міністерської структури побудована таким чином, щоб усі "важливі" рішення приймались у центрі та в подальшому акумулювати корупційний ресурс з передачею "нагору".

Кадрова революція в юстиції в кінцевому варіанті звелась до призначень молодих юристів на дрібні посади та повернення старих і недолюстрованих бюрократів та екс-міліціонерів на керівні позиції.

3. Скасування наказів Мін'юсту від 18 січня 2012-го року № 91/5, від 19-го січня 2012-го року № 93/5 та відмова міністерства від безглуздих перевірок радянського формату – стану правової роботи та систематизації законодавства в органі влади, стану додержання суб'єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Уявіть собі, службовці юстиції ходять і перевіряють стан правової роботи в обласній чи районній державній адміністрації?

Або стан систематизації законодавства на державному підприємстві, яке займається видобуванням вугілля?

Чи щомісячно неефективно витрачаєюься тонни паперу на безвиїзні перевірки сотень суб'єктів нормотоврення в області?

Кому потрібні такі перевірки? Який ефект від таких перевірок?

Зрештою, а як насправді систематизують законодавство в районній державній адміністрації чи державному підприємстві?

4. Необхідна повна передача повноважень в сфері державної реєстрації актів цивільного стану органам місцевого самоврядування.

Міністерство, відмовившись від повноважень у сфері державної реєстрації бізнесу та майна, цілком необґрунтовано залишило за собою реєстрацію актів цивільного стану.

Маємо ситуацію, коли в селах відповідні повноваження здійснюють секретарі сільських рад, а в містах – органи юстиції, в тому числі через ЦНАПи.

Але чи повинен державний службовець юстиції виконувати церемоніальні функції, здійснюючи державну реєстрацію шлюбу і бути тамадою на весіллях? Чи є у практиці демократичних держав практика вручення особам, що одружуються самим міністром свідоцтва про шлюб? Питання, безумовно, відкрите і риторичне.

Морально і функціонально невиправданою є структура управлінь державної реєстрації територіальних органів юстиції. Відділи розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг і відділ взаємодії з суб'єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів є марним витрачанням коштів на утримання апарату чиновників.

Практика діяльності комісій з розгляду скарг у сфері державної реєстрації на місцях є невдалою спробою запровадження інституту адміністративного оскарження: комісії створені, але їхні повноваження і результати роботи – як крапля води в океані.

Ключові рішення приймає відповідна комісія, яка створена при міністерстві – по узгоджених із міністром питаннях – швидко і результативно для клієнта,"під ключ".

А переведення в онлайн режим здійснення державної реєстрації громадських об'єднань та політичних партій, засобів масової інформації та статутів громад спростить громадянам життя і зменшить безпосередній контакт із чиновниками.

5. Надати можливість саморегулівним організаціям – нотаріальному середовищу, арбітражним керуючим та приватним виконавцям – самостійно, без залучення чиновників, вирішувати питання притягнення до дисциплінарної відповідальності, проведення перевірок та припинення діяльності.

Уявіть ситуацію: до приватного нотаріуса із 40-річним стажем роботи приходить на перевірку "комісія" у складі 3-5 осіб – молодих службовців, які лише недавно закінчили юридичний факультет. Який результат та доцільність цієї "перевірки"?

Або коли перевірка приватного виконавця зводиться до вимірювання лінійкою точності проколювання дірок у папках матеріалів виконавчих проваджень?

Практика європейських держав передбачає надання відповідних функцій саморегулівним організаціям. То чому ж наші державні органи так не хочуть віддавати ці повноваження професійним спільнотам?

6. Знищення корумпованої системи розпорядження конфіскованим майном та утилізації.

Відповідно до постанови КМУ від 11 липня 2002-го року №985, рішення про створення комісії та/чи проведення утилізації приймає безпосередньо державний виконавець, а затверджує начальник районного ВДВС.

Часто проведення самої утилізації доручають спеціалізованим установам. Є рішення судів, підписуються акти. Все на перший погляд зрозуміло і красиво.

Але є але.

Як вам одеський досвід утилізації за один день 4,6 млн пачок сигарет у 2014-му році? Чи утилізація в Херсоні спеціалізованою фірмою 22 тис. літрів спирту? Або утилізація на Кіровоградщині 23 тис. літрів дизпалива по 8 грн за літр? Чи знищення за 13 грн за пляшку у Києві лікерів "Baileys"?

Як вам успішна утилізація у 2018-му році 15 тис. кг кави у Києві? Або передача на зберігання і "загублення" в 2015 році у Харкові 35 арештованих автомобілів? Чи утилізація на Львівщині шляхом закопування в землю десятків тисяч пачок сигарет?

Необхідне негайне створення відкритого реєстру майна, яке конфісковано в дохід держави (автомобілі, побутова техніка, будівельні матеріали, продукти харчування, одяг і т.д.), а також майна, яке підлягає утилізації. Перелік такого майна має бути у відкритому доступі, а процедура передачі – публічною та прозорою.

7. Система виконання судових рішень потребує не фасадних, а системних змін – від посилення статусу державних та приватних виконавців, удосконалення системи відповідальності за невиконання рішення суду до усунення всіх можливостей для потенційних зловживань.

Запровадження змішаної системи виконання судових рішень частково покращило катастрофічний стан із невиконанням судових рішень. Разом із цим, стан виконання проваджень за останні роки – орієнтовно від 5 до 15 % ставить під сумнів ефективність кінцевої стадії судового процесу і судочинства загалом.

Які б рішення суди не приймали, вибірковий характер та подвійні стандарти у виконанні цих рішень у нашій державі роблять повне і фактичне виконання практично нереальним, а відтак неможливим відновлення порушених прав.

З іншого боку, при заробітній платі звичайного державного виконавця у розмірі 5-7 тис. грн і заробітній платі керівника обласного відділу контролю 40-50 тис. грн, великій кількості виконавчих проваджень і збільшення "планів" по стягненню аліментів та роздача газет із фотографіями міністра – відсутня будь-яка мотивація для якісної роботи, не кажучи про сам матеріально-технічний стан районних відділів ДВС .

Паралельне запровадження "смотрящих", функціонування виконавчих проваджень "на стопі", статистика "для галочки" перетворює найкращі реформи у звичайну фікцію.

8. Ліквідація територіальних управлінь юстиції та перетворення їх на сучасні офіси справедливості.

Діючі територіальні управління найчастіше виконують функції піар- та івент-агентств, фабрик Фейсбук-ботів, центрів працевлаштувань родичів впливових чиновників, а не сервісні функції, тобто функції з обслуговування громадян.

За умови передачі повноважень у сфері ДРАЦС місцевій владі, усунення прямого підпорядкування державних виконавців обласному відділу та міністерському департаменту, ліквідації незрозумілих за своїм функціональним призначенням відділів і управлінь, фактично за новими офісами залишаться умовно-контрольні та безпосередньо сервісні функції.

Держава не потребує та не повинна утримувати таку кількість неефективних чиновників, які здебільшого готують відписки та створюють бюрократичну тяганину.

9. Необхідним є перезавантаження системи надання безоплатної правової допомоги, як первинної, так і вторинної.

Органи юстиції мають бути орієнтовані на проблематику захисту прав громадян, а не лише на роз'яснення положень законодавства.

Людині, окрім таких роз'яснень необхідний конкретний результат – справедливе вирішення її юридичного спору чи конфлікту. І, очевидно, юридичний захист її прав та законних інтересів.

У системі БПД є неприпустимим, коли справи громадян у судах супроводжують колишні працівники міліції та прокуратури, які, отримавши адвокатські свідоцтв, і далі продовжують своїми "мєнтовськими" цінностями та методами знищувати довіру людей до базових цінностей – верховенства права та справедливості.

Не менш дивною є ситуація, коли Міністерство юстиції, маючи багатотисячний апарат юристів, замовляє за мільйони доларів юридичні послуги у провідних юридичних компаній.

10. У нових реаліях міністерство повинно надати нове дихання і забезпечити ефективне функціонування інституту судових експертиз.

Стан та ефективність роботи науково-дослідних установ судових експертиз не піддається жодній критиці.

Проведення судових експертиз у нашій державі перетворилось у довголітній і примарний фантом, який потребує не звичайного реформування, а шокової хірургічної терапії.

Ярослав Жукровський, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.