Как проголосовали милениалы?

Сумна статистика з оптимістичним кінцем.

Молодь вибрала Зеленського – гарний міф, але не дружить із цифрами.

За підсумками першого туру центр Разумкова видав цифру, яка свідчить про те, що участь у виборах взяло лише 40% молоді.

Це на 4% менше, ніж явка молоді на президентських виборах у 2014-му році.

І на 22% менше від загального відсотку тих, хто взагалі взяв участь у цьогорічних виборах (у другому турі явка, а отже, і відсоток молоді були приблизно такими ж).

18-29-річні міленіали, про яких йде мова, це приблизно 5 700 000 виборців. Це якщо виходити із даних Мінмолодьспорт, згідно з якими у нас 11,5 мільйонів осіб у віці від 14 до 35 років.

Важливий нюанс – більше 2 мільйонів з них вперше отримали право голосу.

Якби всі вони проголосували, а – натомість – не прийшли б пенсіонери, то загальний відсоток голосів молоді склав би десь 1/3 всіх голосів.

Серйозний електорат, правда?

Однак на дільниці прийшло лише 40% міленіалів... Тобто 2,3 мільйони із 18,5 мільйонів виборців, які взяли участь у виборах, згідно з даними сайту Центральної виборчої комісії.

Загалом міленіали віддали кандидатами 12,4% голосів (1%-"плюс" на цих виборах складав 185000 голосів).

При 2,55% різниці між результатами Тимошенко і Порошенка у першому турі – голоси молоді реально могли змінити (а мабуть, і змінили) список кандидатів у другому турі.

Якщо перенести відсоткові пропорції результатів другого туру на міленіалів, то за Порошенка проголосувало всього лиш 575 000 або 10% від загального їх числа (для порівняння – в одному Києві їх живе більше). За Зеленського – до 1 750 000, або ще десь до 30% молоді.

Однак 60% молоді, тобто 3 450 000 (а це майже дві третини!) міленіалів, проігнорували вибори.

Це при тому, що в цілому по світу, включаючи Африку, це покоління загалом політично грамотне і добре розбирається у політиці. І там, де є відповідні кандидати, вони приходять і підтримують їх. Привіром, Трюдо в Канаді чи Макрон у Франції. Приклади, згоден, криві, але які вже є…

Більш показовими є минулорічні вибори в Конгрес США. Рекорд 30-літньої давнини у менш як 22% був побитий цифрою у 40% міленіалів, які заявили, що обов'язково проголосують.

Є й інші приклади – скандинавські. Там явка на виборах, зокрема молоді, традиційно і далі висока. І не лише тому, що гарні кандидати й країни успішні. Успішні і гарні вони тому, що, починаючи від школи, у них молодь включена у прийняття різних рішень.

У Німеччині, наприклад, школярі голосують в школах за реальні партії – ось так працює громадянська освіта у європейських успішних країнах.

Що це означає для нас?

Цьогорічний антирекорд неявки молоді на виборах (40%) побив попередній антирекорд.

Так, згідно з даними сайту Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, у президентських виборах 2014-го року взяли участь лише 44% молодих людей.

Молоді й далі нема за кого голосувати.

І наш виклик в тому, чи зможемо ми підшукати восени цього року не лише "красивих", але і системних кандидатів (організованих у сучасних партіях). А також у тому, чи зможемо ми побудувати громадянську освіту, зокрема в школах та університетах. Адже кожен голос від молоді важливий.

Юрій Юзич, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.