Полиграф как средство политической защиты

Детектор брехні від початку застосовувався для виявлення негативних, зокрема корупціогенних, чинників у кандидатів на посади в приватних підприємствах та органах державної влади, отримання правдивих свідчень підозрюваних та обвинувачених. Та нині він використовується як механізм миттєвого відновлення політичного капіталу.

Між першим та другим туром виборів президент Петро Порошенко зробив декілька кадрових змін.

Наприклад, звільнив члена партії БПП Андрія Гордєєва з посади голови Херсонської облдержадміністрації "згідно з поданою ним заявою", як того вимагала ініціатива "Хто замовив Катю Гандзюк?", та заступника керівника Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка.

Інший член партії БПП, заступник глави Херсонської облдержадміністрації Євген Рищук, також нібито особисто прийняв рішення піти з посади, що він її обіймав.

Цих трьох осіб об'єднує їхній негативний вплив на рейтинг Петра Порошенка та… поліграф.

Що це за хвороба і чому на неї різко захворіли?

Спочатку з'явилося суспільство. Через можливий осуд виникла необхідність казати правду таким чином, щоб збрехати. Але якщо свідомість може збрехати, то підсвідомість вважається менш керованою.

Тоді для підсвідомості придумали поліграф.

Цікавим є те, що результати поліграфа далеко не завжди є точними – про це свідчить низка гучних історій навмисного чи випадкового обману апарату та відповідального поліграфолога.

Одна з найбільш резонансних історій з обману поліграфа – історія агента ЦРУ Олдріча Еймса, який протягом багатьох років продавав інформацію Радянському Союзу, пройшов принаймні 2 тести на поліграфі й успішно продовжував свою діяльність.

Іншим цікавим випадком обману детектора брехні була історія Флойда Фея, якого помилково засудили за вбивство після невдалого проходження ним тестування на поліграфі. Невинуватість Флойда довели через пару років після цього.

В ув'язненні Флойд вирішив помститися: він навчив 27 ув'язнених, які добровільно зізналися йому у вчиненні злочинів, як успішно пройти тест на поліграфі. Після 20-хвилинного майстер-класу 23 з 27 ув'язнених успішно пройшли тест на детекторі, який показав їхню невинуватість.

Дослідження на поліграфі не вказують на брехню, вони вказують на випадки можливої брехні.

Різниця між двома кейсами є значною, адже вона означає, що ми маємо покладатися на поліграфологів під час встановлення ними, бреше особа чи ні, що може бути нелегко в залежності від навичок, досвіду та намірів таких поліграфологів.

Як працює поліграф?

Поліграф – це детектор брехні, який на основі таких психофізіологічних реакцій особи, як раптове підвищення тиску, підвищення серцебиття тощо повинен вказувати на те, бреше вона чи говорить правду.

До людини, яка проходить поліграф, під'єднують амуніцію: спеціальні ремені на грудях, металеві прилади на пальцях, напульсний тонометр на зап'ясті.

Ці прилади вимірюють тиск людини, частоту її дихання, пульс і гальванічну реакцію шкіри (тобто її електричні властивості). Дроти від них під'єднані до комп'ютера, який візуалізує отримані дані на моніторі.

Відповідно поліграфолог, який проводить дослідження, має певним чином надати тлумачення психофізіологічним реакціям людини, відображеним у вигляді даних, та зробити висновок щодо щирості показань допитуваного.

Чи є достовірними дослідження на поліграфі?

Самі поліграфологи стверджують, що обманути поліграф неможливо. Але чи так це?

Неупереджені спеціалісти відзначають, що майже у третині випадків результати не відповідатимуть дійсності.

Фактично якість результатів тесту на поліграфі співмірна з якістю роботи поліграфолога. А вона напряму залежить від його зацікавленості та принципів.

При цьому попри той факт, що КПК України передбачає відповідальність експерта (в даному випадку поліграфолога) за надання завідомо неправдивого висновку судової експертизи, вірогідність того, що його дійсно можна буде притягнути, дорівнює приблизно нулю.

Адже чи можна довести факт того, що експерт надав завідомо неправдивий висновок, якщо такий висновок апріорі вважається індивідуальним тлумаченням експертом показників реакції тієї чи іншої особи? Навряд.

Випадки використання поліграфа в Україні

В лютому цього року нардеп від Радикальної партії Ігор Мосійчук заявив, що готовий пройти поліграф "хоч зараз, хоч завтра – в будь-який час", щоб підтвердити його твердження про те, що він "ані копійки" не отримав за позов до Уляни Супрун, що це була його власна ініціатива.

У середині березня цього року Кабмін за наказом Петра Порошенка у відповідь на загальновідомий скандал в оборонці запровадив обов'язкову перевірку на поліграфі керівництва Укроборонпрому та інших державних підприємств та акціонерних товариств, де частка держави перевищує 50%.

Окрім цього, президент Порошенко заявив, що поліграф повинен пройти підозрюваний у держзраді колишній перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Сергій Семочко.  

Наприкінці березня 2019 року заступник голови Херсонської обладміністрації Євген Рищук, якого в ЗМІ називають неофіційним підозрюваним в організації вбивства Катерини Гандзюк, заявив, що проходитиме поліграф для того, аби "після цього хтось все ж таки дав відповідь, хто ж замовив його".

Так і сталося – на наступний день після заяви він прибув до Києва, аби пройти в СБУ дослідження на поліграфі. За його словами, експертиза була запланована за місяць до того.

Які питання були поставлені Рищуку та якими є результати дослідження – наразі невідомо.

Щодо ще одного можливого фігуранта справи про вбивство Катерини Гандзюк, екс-голови Херсонської облдержадміністрації Андрія Гордєєва, спочатку сказав його друг Олександр Співаковський: "Наступним кроком пана Андрія після звільнення буде поліграф".

Вже 19 квітня Гордєєв заявив про те, що він також пройшов поліграф. При цьому він додав, що паралельно моніторить, хто зі ЗМІ, користувачів Фейсбуку, дозволив собі згадувати його прізвище у контексті поруч зі словами "фігурант", "підозрюваний", "вбивця", "причетний" і так далі.

"Зараз моніторимо – потім будемо вимагати від них спростування", – сказав Гордєєв.

Про своє бажання пройти поліграф заявляв ще один фігурант цієї справи – Владислав Мангер, підозрюваний в організації вбивства Катерини Гандзюк, голова Херсонської облради. Про це навіть заявляла голова партії "Батьківщина", членом якої був Мангер.

Врешті-решт, коли прийшов час його проходити, Мангер зі своїми адвокатами нібито відмовилися від дослідження. Про це заявили в Київському науково-дослідному інституті судової експертизи. А сам Мангер на своїй сторінці у Facebook повідомив, що дослідження не відбулося через відсутність слідчого та недопуск адвокатів.  

Чи передбачене використання поліграфа в законодавстві України?

Використання поліграфа в Україні починалося з проведення відповідних тестів щодо кандидатів на посади у приватних підприємствах.

Згодом право на проходження поліграфа закріпили законом України про нацполіцію – для осіб, які бажають вступити на службу до її лав.

Нині дослідження на поліграфі досить широко застосовуються і в кримінальному процесі.

Дослідження на поліграфі здійснюються за процедурою судових експертиз, що відбувається наступним чином:

1. Сторона кримінального провадження (тобто захист або обвинувачення) подає клопотання до суду про призначення експертизи;
2. Суд розглядає таке клопотання, після чого приймає рішення про задоволення клопотання або відмову;
3. У разі задоволення призначає проведення такої експертизи спеціальній експертній установі.

Потрібно зауважити, що для проходження поліграфа потрібна згода на це допитуваної особи.

Як в інших країнах?

Поліграф використовують в 60-80 країнах світу. Лідером серед них є США.

Перший кейс, в якому Верховний суд США призначив перевірку на поліграфі, датується 1988-им роком. Йдеться про справу "Сполучені Штати проти Шеффера".

Суд вирішував, чи є долучення результатів тесту обвинуваченим порушенням 6-ої поправки (право обвинуваченого на швидкий і відкритий судовий розгляд неупередженими присяжними).

Тоді суд ухвалив, що, згідно з військовим законодавством (Military Rule of Evidence 707), яке визнає результати поліграфа неналежними доказами, проходження тесту на поліграфі не обмежує конституційні права обвинувачених з числа військових на захист.

Водночас у 2005 році 11-ий окружний апеляційний суд США у справі "Сполучені Штати проти Гендерсона" вказав, що свідчення, отримані на поліграфі, не становлять наукових знань та не можуть бути враховані судом.

Також суд вказав на те, що протилежній стороні повинна бути надана можливість забезпечити власного поліграфолога, який поставить приблизно ті самі запитання.

У Великобританії результати тестів на поліграфі не є належними доказами в суді. Винятком є справи щодо злочинів проти статевої свободи. Причина неприйняття судами результатів поліграфа як доказів у кримінальному провадженні проста – вважається, що вони не є в достатній мірі достовірними.

Це ж стосується і військових судів Великобританії.

У цьому питанні судова система України також не є винятком – результати тестів на поліграфі не є вирішальним доказом в наших судах.

Тож кейси Мосійчука, Рищука та Мангера нагадують скоріше спроби заслужити народну індульгенцію. Швидко, просто та ефективно.

Тоді як доведення своєї невинуватості через суд потребує терпіння та часу, результати передбачити на 100% неможливо, а політичний капітал, як ми знаємо, такого не витримує.

Владислава Смолінська, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.