Выбор без выбора, или Голосовать должны не все!

У багатьох моїх знайомих, колег і друзів зараз складається стійке відчуття невизначеності і навіть розгубленості перед другим туром цих дивних і непередбачуваних виборів.

В основному всі вони патріоти і свідомі громадяни своєї країни, які зважено і обдумано ставляться до свого права та обов'язку голосувати.

Але зараз складається ситуація, коли велика частина відповідальних виборців залишилася без прийнятного і достойного кандидата.

Вони звикли робити свій вибір, виходячи з критеріїв відповідності претендента на високу посаду відповідним принципам і моральним аспектам, а також підготовленості до високої посади і професіоналізму.

Більшість наших співвітчизників, яка проголосувала в першому турі і буде голосувати в другому, керувалися і керуються більше емоціями, а не знаннями про кандидатів і їхні програми.

Берусь стверджувати, що переважна частина виборців просто не підготовлені до відповідального і зваженого голосування.

Хтось скаже, що так було завжди! І не тільки в нашій країні, а практично в усіх країнах Цього Світу. Так, але хто сказав, що так має бути завжди? І чому ми не можемо зробити по-іншому?!

Запропоную ідею, яка може не сподобатись більшості політиків не тільки "старої", а і "нової" гвардії: голосувати повинні мати право не всі!

Це право потрібно заслужити і здати екзамен на те, що ти гідний високої честі бути виборцем найвищих посадових осіб держави.

АВтор МалюнкА – Сергій Діденко. з Facebook-сторінки Сергія ДІденка

Голосування за президента держави, народних депутатів України, навіть місцевих рад, мають відбуватися в два етапи.

На першому етапі потенційний виборець проходить тестування на знання основних програмних принципів кандидатів чи партій (в залежності від типу виборів), відмінності їхніх засад і підходів до розвитку держави, а також основи функціонування і повноважень державних інституцій, куди балотується кандидат.

Після набрання необхідної кількості балів потенційний виборець допускається чи не допускається до безпосереднього голосування на виборах.

Хочеш голосувати – підготуйся, отримай необхідний мінімум знань і розуміння про того, за кого голосуєш, і лише тоді стань виборцем!

Чому, коли хочеш керувати автомобілем, ти маєш пройти відповідний іспит, а коли хочеш обирати керівника, який керує цілою державою, ти можеш зовсім нічого не знати і прийти проголосувати? Це безвідповідально перед майбутнім країни!

Відчуваю, як багато хто зараз почне говорити про загальне виборче право, прописане в Конституції, про небезпечність поділу людей на "вищих" і "нижчих", на порушення конституційних прав громадян і таке інше…

Дам досить просту і вичерпну відповідь: ніхто не пропонує забрати в громадянина його право обирати і бути обраним, закладене як конституційну основу функціонування демократичної держави!

Пропонується підвищити рівень свідомості наших громадян, закласти принцип прийняття відповідальних і обґрунтованих рішень, створити світовий прецедент відбору виборців не за кольором шкіри, статтю, чи іншими відмінностями, а за інтелектуальною здатністю і підготовленістю до голосування.

І не потрібно розповідати про технічні аспекти запровадження цієї системи: в сучасному інформаційному світі це можна зорганізувати спокійно і професійно, була б політична воля і бажання.

Фактично, це буде зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) всіх охочих голосувати громадян в рамках всієї країни, з виїзними мобільними тестувальними пунктами. А з часом таку організацію процесу буде ще простіше зробити в рамках проекту інформатизації всієї країни.

Це не складно зробити, використовуючи сучасні технології е-government, blockchain, maсhine learning, smart-city та інші. Будь-яка "просунута" українська ІТ-компанія з радістю візьметься за це рішення і виконає його з честю. Професійності нашим програмістам не займати.

Хтось може слушно зауважити, що тоді президента і парламент буде обирати меншість від громадян, які мають право голосувати за існуючою системою. Згоден. Але хіба не так відбуваються вибори президента в тих же Сполучених Штатах?

Там вибори проходять в два етапи: спочатку всі, хто має право голосувати обирають так званих виборців, а вже потім колегія виборців голосує безпосередньо за кандидата.

Але у нас система буде, можна сказати, і чесніша, і гоноровіша. По всій країні мають бути організовані курси навчань і підготовки охочих бути виборцями, щоб не говорили, що ми несправедливо відсікаємо якусь частину потенційних виборців.

Так, до речі, робить Швейцарія, виховуючи ще зі школи відповідального громадянина і виборця. Це можна організувати на базі бібліотек чи то шкіл або ВУЗів. Що дасть ще й поштовх можливого зацікавлення читанням і пожвавить роботу бібліотек та принесе їм додатковий дохід.

Теж дам початкову досить просту формулу: розробити досить прості варіанти тестів для будь-якого пересічного громадянина, що дійсно бажає відповідального голосування, можна доручити Міністерству освіти і затвердити підзаконним актом через відповідну процедуру.

Звісно, перед цим потрібно внести відповідні поправки до закону про вибори і, скоріш за все, до Конституції. Це все мають уже відпрацювати правники і депутати.

Всі ці дії виб'ють підґрунтя з популістів і залаштункових керманичів партій і кандидатів, та закладуть основи деолігархізації держави. Підвищать рівень свідомості і знань українців, а також рівень відповідальності і причетності до керування країною.

Паралельно має запрацювати система референдумів і опитувань за всіма значимими питаннями діяльності держави, регіону, міста, села і навіть кварталу чи вулиці. В цьому можуть брати участь всі причетні до цих рішень громадяни.

І тут ми повністю можемо реалізовувати принципи справжнього народовладдя, тобто прямого і, головне, постійного впливу народу на рішення влади, що стосуються його повсякденного життя.

Виключення можуть становити всенародні референдуми з доленосних питань функціонування держави чи її стратегічного розвитку. В такому випадку громадянин має теж пройти тест на обізнаність з предмету і підготовленість до голосування.

Важко це буде зробити? Так. Але не неможливо! Потрібно починати.

Повністю свідомий контраверсійності ідеї. Але вона літає зараз у просторі свідомої частини України і не тільки України.

Інтелект і мудрість мають об'єднуватися і впливати безпосередньо на управління країною, а не обговорювати потім в дискусійних клубах, соцмережах чи на кухні "як нам не пощастило з народом".

Потрібно вже дійсно починати змінювати країну і цей світ! І починати потрібно з себе…

P.S.: Пишаюсь тим, що спочатку основу запропонованої концепції, як і деяких інших цікавих і перспективних до втілення ідей, ще років 5-7 тому запропонував мій син Євгеній, якому на той час ще не виповнилося і 16-ти, але в нього вже тоді були ті внутрішні відчуття недосконалості й нелогічності організації функціювання держави.

Це тільки початок обговорення того, якими шляхами ми маємо вдосконалювати нашу країну не тільки заради зміни на краще нашого сьогодення, а і заради наступного покоління, що змінить нас в майбутньому розвитку Цього Світу.

Валерій Боровик, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.