НАПК: 5 проблем, которые должен решить перезапуск провального органа

Агентство із запобігання корупції, яке два роки зливало перевірки декларацій, придумало собі нове виправдання: там нагадують, що перевірка декларацій – не єдина їхня функція.

Це – свята правда.

За законом у НАЗК дуже широкі повноваження, серед яких: розробка антикорупційної стратегії, е-декларації, перевірка на конфлікт інтересів, контроль за фінансуванням політичних партій і співпраця з викривачами корупції.

І НАЗК всі їх провалило. Як і що з цим робити – далі.

Антикорупційна стратегія. Саме НАЗК має розробляти антикорупційну стратегію та державну програму з її виконання, а після їх ухвалення парламентом і урядом – моніторити, координувати та оцінювати ефективність.

Іншими словами – визначати хто, що саме, як і в які терміни в державі має робити, щоб побороти корупцію, а потім оцінювати, наскільки ефективно це відбувається.

Однак на сьогодні в Україні немає антикорупційної стратегії.

Дія останньої завершилась у 2017, а нової так і не було прийнято. Розроблений НАЗК проект виявився настільки недолугим, що навіть не пройшов антикорупційний комітет у Верховній Раді.

Відтоді (а це майже рік) нічого не відбувалося. В державі, де всі декларують необхідність боротись з корупцією, немає навіть розуміння, як саме це робити. А НАЗК, яке відповідає саме за це розуміння, тим навіть не переймалося, поки нещодавно їм про цей обов’язок не нагадали. Після чого з'явилась заява його голови про необхідність… розробки нової стратегії.

Декларування. НАЗК має вести реєстр декларацій, перевіряти їх, а результати направляти в правоохоронні органи.

Фактично, в розпорядженні органу – один з найпотужніших антикорупційних інструментів, створених реформою.

Однак 2 роки НАЗК не могло забезпечити ефективної перевірки декларацій.

Ще у 2016 з незрозумілих причин там відмовились від автоматичної перевірки. Два наступні роки всі перевірки відбувались в ручному режимі – за 2017-18 прийнято 615 рішень, або 0,03% з усіх поданих декларацій.

У НАЗК активно звітують про виявлені порушення, але цифри не свідчать про якість. До прикладу, майже половина з усіх перевірених – вище політичне керівництво, судді і прокурори, і у 90% підстав для притягнення до кримінальної відповідальності не знайдено. В деяких – навіть після того, як НАБУ вже передало відповідні справи до суду.

Рішення по 96% з них були прийняті не у строк, часто затягнуті більше ніж на рік без зрозумілих причин, а кожне 3-є рішення взагалі прийняте за відсутності всіх відповідей на запити.

Зрештою через 2,5 роки під шаленим тиском автоматизовану систему запустили,  але одразу ж нівелювали її цінність внутрішніми документами.

Паралельно НАЗК намагались заблокувати розслідування НАБУ на основі декларацій.

Там мають опрацьовувати їхні звернення, дбати про захист і про притягнення до відповідальності тих, хто права викривачів порушує.

Однак за 2 роки роботи конкретних результатів роботи НАЗК у сфері захисту викривачів не має.

Коли у 2016 розроблявся законопроект про захист викривачів, НАЗК відмовились брати участь в робочій групі. Натомість через 2.5 роки (!) після реєстрації законопроекту вирішили подати свій – "ні про що".

У той же час лише за останній рік там звітують про 2207 опрацьованих повідомлень викривачів, однак не вказують ні як саме, ні чиї, ні з якими наслідками "опрацювали".

Співавтор закону про захист викривачів навіть не отримала відповіді на питання, що з цією інформацією робитимуть.  

Нещодавно НАЗК повідомило, що виступає на стороні викривачів у трьох десятках судових справ. Жодного прізвища, чи хоча б посилання на справи в реєстрі судових рішень немає. Однак враження про те, як НАЗК захищає викривачів можна отримати, наприклад, зі свідчень однієї з найвідоміших викривачів, судді Лариси Гольник.

Конфлікт інтересів. НАЗК має запобігати та врегульовувати ситуації, коли посадовці можуть зловживати владою: від ініціювання службових розслідувань і складання адмінпротоколів до визнання незаконними рішень, прийнятих в умовах конфлікту інтересів.

Однак на практиці НАЗК застосовує цей інструмент за принципом: "друзям – все, ворогам – закон".

За 2018 рік там направили до суду 471 протокол. При цьому в одних випадках були аж надто "прискіпливі", а в інших – закривали очі на відверті порушення.

Так в одному випадку було складено 46 протоколів за 1 день на 1 особу – в.о. керівника держпідприємства за премії.

А в іншому – не побачили порушень в діях посадовця, що допомогло усунути прокурора у справі екс-нардепа Миколи Мартиненка, якому інкримінують розкрадання 695 млн грн на двох державних підприємствах.

Політичне фінансування. Саме НАЗК має розподіляти держфінансування серед партій, які на виборах отримали не менше 2% голосів, і контролювати дотримання обмежень для партій, в тому числі перевіряти їхні звіти.

Однак НАЗК так і не забезпечило якісний державний контроль за фінансуванням політичних партій.

За оцінкою експертів, багато чого в реформі не вдалося, зокрема, через неякісну роботу НАЗК.

Підзаконні акти НАЗК не просто невисокої якості, а нерідко суперечать закону. За 2 роки агентство так і не запровадило електронну форму подання звітності партій. Близько 30% партій взагалі цей обов'язок ігнорують, а ті, що не ігнорують, не завжди вказують повну та достовірну інформацію, яку НАЗК аналізує поверхнево.

Хто винен і що робити?

Неспроможність НАЗК належним чином виконувати свої функції була очевидною ще у 2017. І не тільки громадським експертам, а й міжнародним, які рекомендували прийняти зміни до закондавства.

Парламент міг зробити це ще у 2017. Тоді було зареєстровано одразу декілька законопроектів, які так ніколи і не були проголосовані. Примітно, що голосами коаліції з БПП і НФ було провалено навіть голосування за включення питання у порядок денний.

Ще за півроку викривач з НАЗК заявила, що орган контролюють з Адміністрації президента. В АП це заперечували, а тих, хто критикував роботу органу, президент Порошенко трохи не "рукою Кремля" називав.

Перед другим туром виборів він публічно змінив свою думку. Але, очевидно, що політичний контроль над органом з надзвичайно широкими повноваженнями намагатимуться зберегти.

Очевидно, що НАЗК має бути перезавантажене. Цю вимогу підтримують профільні антикорупційні громадські організації. І для забезпечення незалежності і ефективності органу зробити це необхідно прийняттям закону, який вирішить такі ключові проблеми:

• Зовнішні впливи на керівництво, обране за політичними квотами, а не за рівнем професійності та кваліфікованості

Нинішнє керівництво НАЗК має бути звільнене. Для обрання нового керівництва має бути змінено склад і композицію комісії з обрання керівництва. Включення до неї міжнародних експертів, голоси яких будуть обов'язковою умовою прийняття рішення на користь кандидата, може забезпечити необхідну прозорість та якість відбіркового процесу.

• Повільне, неефективне, загрузле у внутрішніх конфліктах керівництво, де ніхто ні за що не відповідає

Замість колегіального, керівництво органу доцільно здійснювати одноосібному голові.

Голова має обиратися конкурсною комісією, але сам призначати собі заступників. Вимоги до кандидатів на посаду голови мають забезпечувати доступ максимально широкого кола осіб.

• Відсутність чіткого розподілу зон відповідальності, неефективне управління та його наслідки

Новообране керівництво потребуватиме інформації про попередню діяльність органу, основні проблеми та пріоритетні кроки для їхнього вирішення. Забезпечити таку інформацію може міжнародний незалежний аудит діяльності НАЗК у 2016-2019, який з прийняттям закону може ініціювати уряд.

• Відсутність ефективного контролю за роботою органу

Щоденний контроль за діяльністю органу може забезпечити створення Управління внутрішнього контролю НАЗК. Громадський контроль має здійснювати Громадська ради, яка обиратиметься за результатами рейтингового інтернет-голосування.

Також доцільно запровадити щорічний аудит, негативні висновки якого не будуть підставою для припинення повноважень голови, але визначатимуть проблеми і можливі шляхи їх подолання.

• "Інфільтровані агенти"; низькокваліфіковані працівники та інші кадрові проблеми

Апарат НАЗК теж потребуватиме перезавантаження вже після обрання нового керівництва.

Це можна зробити шляхом оцінювання результатів діяльності працівників з подальшим звільненням тих, хто оцінку не пройшов. Така оцінка має проводитись за участі новостворених управління внутрішнього контролю і громадської ради.

Олександра Дрік, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.