"Децентрализация" по-киевски: в столице саботируют самоуправление

Київ – столиця, в якій відсутнє повноцінне місцеве самоврядування. Тому тут є масштабні проблеми з ефективністю управлінських та господарчих процесів, з витратами міського бюджету та корупцією.

Кияни прагнуть самі керувати районами через райради. Своє право, яке свого часу забрав у них Янукович, вони виборюють місцевими ініціативами і зборами тисяч підписів за відновлення райрад. Втім, частина депутатів Київради блокує цю ініціативу.

Кому вигідно, щоб столиця й надалі управлялася через схему президентської вертикалі? І чи адекватно стверджувати, що в країні розвивається реформа децентрацізації, коли в Києві на неї немає й натяку?

Місто без самоврядування

Як відомо, столиця України вже тривалий час позбавлена системи самоврядування. Київ залишається поза процесом децентралізації, ключової реформи уряду.

Місто, яке ще у ХV столітті отримало Магдебурзьке право, сьогодні демонструє відсутність поваги до права громадянина на самоврядність, права бути самому господарем у своєму місті. А таке право закріплене в Конституції України та інших законах, в тому числі в Європейській Хартії місцевого самоврядування.

Поки уряд браво звітує про переможну ходу реформи децентралізації та справжнього розквіту самоврядування в Україні, столиця демонструє всю красу пережитків минулого у вигляді ручного управління.

Після змін до законодавства у 2010 році за ініціативою тодішнього втікача-Януковича, Київ опинився у прямій президентській вертикалі влади. В районах міста просто відсутній орган місцевого самоврядування як такий, а керівників районних державних адміністрацій призначає президент одноосібно.

Вже четвертий рік поспіль іде боротьба киян за свої конституційні права, за можливість розпоряджатись власним майном та коштами та складати порядок денний життєдіяльності свого міста. Сьогодні громада та інститути громадянського суспільства в Києві об'єднались в Громадську спілку "Асоціація місцевого самоврядування" для спільного досягнення поставленої мети.

Кияни мають право розпоряджатись власним майном

Райони в Києві, кожний з яких за кількістю населення є більшим за місто обласного значення, не можуть і надалі залишатись без представницького органу.

В існуючій системі законодавства найкоротший та найефективніший шлях до встановлення самоврядування в Києві – це відновлення районних рад. Тільки багаторівнева система може забезпечити ефективне управління багатомільйонним містом, яким є Київ.

Муніципальні перетворення у всьому світі свідчать, що представницькі органи влади мають бути максимально наближені до людей для реалізації самоврядних повноважень, а також прозорого та ефективного управління коштами та майном громади.

До прикладу, в Лондоні є 33 райради; в Берліні – 12, а у Варшаві – 18. Весь світ вже давно прийшов до розуміння, що групка депутатів міста-мільйонника не може вирішувати всі питання.

Наприклад, нині Київрада може розглядати в порядку денному 600 питань. Майже 80% – це питання комунальної власності і землі, тобто надання в оренду, приватизація, продовження договорів і так далі.

Це дуже рутинна процедура, яка займає тих, хто мав би приймати стратегічні рішення. Хоча багато з цього мали б робити представники громади на рівні районних рад, які б на місцях краще б контролювали розподіл і витрачання коштів.

Очевидним є те, що питання самоврядності стало жертвою домайданних політичних процесів. Однак сьогодні у депутатів Київради є шанс виправити цю несправедливість. Тим паче, люди подали місцеву ініціативу про відновлення райрад і її підтримали понад 3000 киян. Вона стосується не тільки підтримки волевиявлення тисяч людей, але і цілої управлінської реформи в місті Києві, побудови справжньої самоврядності.

Кому ж вигідна президентська вертикаль управління?

Та як би там не було, 28 лютого Київрада провалила проект рішення, яким пропонувалося звернення до ЦВК з вимогою призначити конкретну дату виборів до райрад в столиці.

Цей проект рішення подали на основі місцевої ініціативи, що підготувало експертно-громадське середовище. Документ підтримали всі фракції та депутатські групи, окрім представників провладної фракції Блок Петра Порошенка "Солідарність", що унеможливило прийняття рішення.

Документ передбачав скасування 4-го пункту рішення Київради від 2015 року, в якому йдеться про те, що перші вибори райрад у столиці мають відбутися 27 березня 2016 року (ця дата вже минула, а тому цей пункт неможливо виконати).

Проектом також передбачалося звернення Київради до ЦВК з вимогою призначити конкретну дату перших виборів до райрад в столиці.

Представники пропрезидентської фракції у Київраді аргументували свої дії тим, що проект рішення слід краще прописати. Мовляв, треба продумати весь алгоритм проведення виборів. Втім експерти напрацювали цей шлях вже давно. Звернення ж мало би запустити весь цей процес.

Під риторикою небезпек розбалансування системи насправді ховається бажання централізувати владу та ресурси.

В частині 4 статті 16 закону України "Про місцеве самоврядування" зазначено, що якщо "міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах".

Кому ж напередодні виборів захочеться випустити ключові ресурси з рук?

Під час пленарного засідання 28 лютого у Київраді було багато яскравих виступів та правильних тез на підтримку місцевого самоврядування в Києві. Однак замість тисячі слів показовими є вчинки.

Інцидент, що трапився – не вирок. Громада й далі відстоюватиме свої права і вже найближчої сесії ініціатива про запуск створення райрад буде знову винесена на голосування.

Бо ж постмайданні роки показали: якщо не тиснути на владу, і не ініціювати конкретні зміни – результату не буде. Як казав класик: "Борітеся – поборете!"

Світлана Бондаренко, спеціально для УП