Несмотря на потуги Кремля, или Цивилизационный выбор украинцев

Наразі ключовий наратив в інформаційному просторі щодо президентських виборів стосується інтриги, хто вийде до другого туру. Є три кандидати, які відірвалися від інших. І увага суспільства прикута, передусім, до запеклої боротьби між цими лідерами гонки.

А питання втручання Росії у вибори, на жаль, майже не стоїть на порядку денному. Хоча Росія накопичила величезний досвід впливу на виборчі процеси в інших країнах, як у Європі, так і в США.

За даними української розвідки, Росія додатково виділила $350 млн для ФСБ (Федеральна служба безпеки), СЗР (Служба зовнішньої розвідки) і ГРУ (Головне розвідувальне управління) саме на втручання в українські вибори 2019 року.

Втручання Кремля в інформаційній сфері – нав'язування дискурсу "нелегітимності виборів"

Заборона мовлення більшості російських телеканалів у 2014 році значно обмежила можливості Москви для маніпуляцій над свідомістю українців. Але тези російської пропаганди та дезінформація продовжують литися у голови українців з боку провідних інформаційних телеканалів, яких ЗМІ пов'язують із кумом Путіна Віктором Медведчуком.

Росія активно формує думку про начебто нелегітимність виборів. Кінцева мета цієї інформаційної спецоперації – підрив довіри до голосування і при сприятливій нагоді зрив виборів. Це дозволить Росії скористатися хаосом і дестабілізацією в Україні для активізації своєї агресії.

Хронологія активності Росії в цьому напрямі почалася наприкінці 2018 року, коли ЦВК ліквідувала виборчі дільниці в Росії. У відповідь один із лідерів проросійської партії "Опозиційна платформа – За життя" Вадим Рабінович заявив, мовляв, це неконституційно і протизаконно, а також частина майбутніх маніпуляцій на виборах. Схожі тези доносив і його однопартієць Юрій Бойко.

Потім у лютому, коли Верховна Рада прийняла закон про недопущення спостерігачів із країни-агресора на вибори в Україні, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков прокоментував, що "подібні дискримінаційні заходи цілком природним чином призведуть до зниження рівня легітимності проведених виборів".

На початку березня прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв в інтерв'ю болгарським ЗМІ фактично повторив тезу щодо нелегітимності: "Важливо, чи буде ця перемога чесною, чи будуть ці вибори легітимними, без фальсифікацій. Недавні події змушують підозрювати найгірше".

Причому ці меседжі російських високопосадовців розганяються всередині України. Наприклад, 11 березня відбувся круглий стіл "Криза легітимності українських виборів", організований новоствореною ГО "Громадська центральна виборча комісія".

Нарешті відомо, що Росія планує організувати в Україні в день голосування кампанію з поширення даних від фейкових екзит-полів. Щоб після невідповідності реальним результатам волати про фальсифікації та нелегітимність.

Підтримка вигідного Кремлю кандидата в президенти

Москва зацікавлена у зміні "хунто-бандерівської" влади в особі Петра Порошенка на будь-яку іншу персону. Бо будь-яка інша персона – це хоча б шанс для Кремля на зміну "русофобської" політики України.

Як зазначається у звіті розвідки США, "Росія має надію прибрати Порошенка і привести до влади менш антиросійський парламент". Завдяки цьому Росія спробує повернути Україну до своєї орбіти, що перервалося у 2014 році.

Причому Москва робить ставку не стільки на ідеологічно проросійського кандидата, який не має шансів на потрапляння до другого туру, скільки на популярного кандидата, який не має жодного політичного досвіду та збирається домовлятися з Володимиром Путіним. Такий президент України буде зручним і прийнятним для Росії.

Показовим у цьому плані є компліментарний сюжет топ-пропагандиста Дмитра Кисельова про одного з лідерів президентської гонки:

"Свіже обличчя в політиці… Не олігарх, хоча й не бідний. Не забруднений корупцією, що добре. За ним немає помилок, оскільки він ніколи ні за що і ні за кого не відповідав. Тут все кришталево чисто. Викликає добрі почуття, оскільки може розсмішити".

До речі, в цьому сюжеті пропагандисти показали фрагмент концерту, в якому комік висміює отримання томосу Українською православною церквою.

Кремль має декілька сценаріїв зриву виборів

• Напередодні 31 березня можуть відбутись певні загострення на Донбасі за ініціативою російських військових. Причому такі інтенсивні, що зроблять неможливими голосування на деяких дільницях. Це буде аргументом для Росії розповідати про те, що голоси Донбасу не були враховані, та назвати волевиявлення нелегітимним.
• Також Кремль може роздмухувати сутички в день голосування. Враховуючи інцидент із агресією "Національних дружин" і "Національного корпусу" біля Адміністрації президента та в Черкасах, можна прогнозувати заворушення в день голосування.

Більше того, заява речника "Національних дружин" про готовність застосовувати силу на дільницях у разі виявлення порушень під час виборів дає реальні підстави для хвилювання. Адже подібні дії будуть вигідні якраз Росії, яка наполегливо готує ґрунт для визнання вибору українців нелегітимним.

• Не можна виключати і масштабну кібератаку Кремля в день голосування. Тим паче, Україна має неприємну історію з атакою вірусу Petya на банки, ЗМІ, метро та приватних користувачів у 2017 році. А в лютому цього року вже відбулась DDoS-атака на сайт ЦВК. Москва може зламати сайт для публікації фейкових результатів, що підірве довіру до виборів.
• А найнебезпечніший сценарій – це вбивство одного з кандидатів у президенти України. Україна вже має прецедент, коли ключового кандидата в президенти отруювали діоксинами. Майже вбили. На цей раз вбивство будь-кого з ключових кандидатів у президенти повністю делегітимізує вибори. І спричинить потужний емоційний вибух у суспільстві.

Підсумовуючи, в історії України були події, які визначали подальші десятиліття. Це точки біфуркації. Як Переяславська рада 1654 року, коли був визнаний протекторат московського царя над Гетьманщиною. Або як Революція Гідності 2014 року, коли Україна вирвалась із імперської пащі Росії.

Треба чітко усвідомлювати, що в 2019 році Україна здійснює цивілізаційний і, що більш відповідально, екзистенційний вибір. Це вибір про подальше існування України. Бути Україні незалежною європейською державою чи повернутися знову під крило відсталої Росії та втратити власну ідентичність.

Десятки тисяч загиблих на фронті зробили свій вибір. Вони віддали найцінніше за нього.

Пам'ятайте про це 31 березня, коли прийдете до виборчих дільниць.

Олексій Мінаков, спеціально для УП