Либеральная точка отсчета: мифы и реалии

Ліберальні принципи ґрунтуються на безпосередніх законах істини і справедливості.

Джордж Вашингтон

Політичні еліти і лід

Нещодавно у стрічках новин з'явилось відео примерзлих крокодилів. Внаслідок аномальних морозів в американському штаті Північна Кароліна у ставку, де мешкали алігатори, замерзла вода, і рептилії буквально вмерзли у кригу.

Але вони, незважаючи на смертельну небезпеку, перебувають у повному порядку.

Адже, покладаючись на інстинкт самозбереження, витягли із замерзлої води ніздрі, і у такому стані очікують на відлигу. Рептилії знають: холод скоро мине, і вони заживуть звичним життям.

Так само вже багато років чинять і старі політичні еліти в Україні. У періоди, коли народ, громадянське суспільство виходить на майдани, вимагаючи змін, представники командно-адміністративного пострадянського правлячого прошарку дозволяють суспільному обуренню "скувати" воду навколо їхнього середовища проживання.

На деякий час, на мить, щоб потім, коли громадське невдоволення вщухне, і настане відлига, зайнятись звичним промислом.

І так відбувається всі роки незалежності України, незважаючи на величезний запит суспільства на докорінні перетворення в усвідомленнях, ідеях, політиках, що нарешті зможуть вивести нашу країну у цивілізаційний демократичний простір, в якому перебувають інші розвинуті, заможні, сильні держави.

Чому так відбувається у країні, яка першою, ще у далекому 1710 році (що майже на півсторіччя раніше, ніж Америка), заклала в Конституцію ліберальні норми, які здивували світ?

У країні, в якій на рубежі 19-20 століть передові постаті української нації розробляли і поширювали концептуальні засади лібералізму як основи для успішного державотворення?

Формальний лібералізм

Річ у тім, що Україна вже має досвід формального існування ліберальних партій. Політичне життя нашої країни вже затавроване назвами "Ліберальна партія України", "Ліберально-демократична партія України", "Європейська ліберальна партія", "Християнсько-Ліберальна партія України", є навіть "Ліберально-гуманістична партія "Товариш".

Та всі розкручені, або ж просто зареєстровані назви, аж ніяк не наближають нас до розвинутих країн, в яких лібералізм є основою суспільного і політичного життя.

Навіть зараз, коли демократичні процеси в Україні стали невідворотними, а зрілість українського суспільства вигартувалась двома революціями, ми бачимо, що подекуди ліберальних поглядів окремих громадських ініціатив недостатньо, аби реально щось змінити.

Створювати партію в класичному сенсі надзвичайно відповідально, адже це не просто реєстрація об'єднання громадян. Це нова точка відліку в історії держави. Це свідоме згуртування всіх тих, для кого особливо вартісним є відчуття політичної свободи та гідності.

Лібералізм – це спосіб мислення, що здатен консолідовувати успішних людей, управлінців, свідомих громадян, які по-сучасному думають і аналізують.

Ліберальна революція в Україні. Бути справжнім і практичним

Наразі в інформаційному просторі існує міф, що "електорат не ідентифікує" поняття ліберальних цінностей.

Як пояснити суть лібералізму? Максимально просто – це рух від невизначеності до взаємопорозуміння і адекватних відносин, з чітким планом дій, у зрозумілій послідовності. Це порядність, яка живе в кожному українцеві. Тобто в кожному, кого не зупиняє тиск влади (бо ж у наших законних правах: народ і є джерелом влади).

Тут важливо розуміти, що істинне громадянство з'являється не тоді, коли настає повноліття чи присвоєння ідентифікаційного коду.

Справжній громадянин народжується, коли "громадянське" стає ідентичністю, а не лише правовою категорією.

І під час творення нового ліберального руху в Україні важливо мотивувати таких громадян на спільну дію (після цього решта необхідних атрибутів з'явиться автоматично, по мірі поширення громадянської ідентичності).

Науковці стверджують: за останні роки в Україні почалась справжня ліберальна революція, і вона триває донині. Як зазначала головний спеціаліст Українського інституту національної пам'яті Ольга Михайлова, це визнають окремі інтелектуали, а більшість громадян вперто відкидає.

І відбувається це тоді, коли ці ж громадяни сміливо виступають рушійною силою, яка може реально змінювати країну. Ці люди досягають цілей з не меншою жагою, аніж у 2014-му на барикадах. Вони справжні та досвідчені прагматичні романтики.

А тепер проведіть паралелі з визначенням лібералізму, яке дає німецький фонд ліберальної політики "Фонд Фрідріха Науманна за Свободу": "ліберальна держава є громадянським суспільством, в якому держава не протистоїть громадянинові як потужна влада, але в якому самі громадянин є державою"… Звучить, як одна з озвучених нами вимог під час Революції Гідності, чи не так?

Архетипи. Доктрини і варіанти

Можна розглядати політику і соціальне життя через призму архетипів – природних тенденцій всередині колективного несвідомого. Вважається, що вони і є внутрішніми детермінантами, що спрямовують дії людини в певне русло, схоже на те, як поводилась людина у далекому минулому.

 Архетип відіграє роль зв'язку між поколіннями та епохами, і споконвічна недовіра українців до будь-якої влади, і  незадоволення  нею, вкорінене в нашу сутність. Це прояв того, що ми були позбавлені державності багато сторічь.

Так, згідно з даними соціологічних опитувань, 74% жителів України вважають, що країна рухається в неправильному напрямку. При цьому усього тільки 20% вважають, що успіх у  житті залежить від них, якщо ж розглядати ситуацію в країні, то ця цифра ще менша. У той же час, 48% переконані, що їхній успіх у житті залежить від зовнішніх обставин. 

Ідеологія лібералізму, що має давні традиції в Україні, навчає людину відповідальності  за своє життя і за країну в цілому. І ми здатні це робити. Згадайте Майдан як яскравий приклад самоорганізації громадянського суспільства і величезної відповідальності. Згадайте початок російської агресії в Україні – держава вистояла тільки тому, що сотні, тисячі людей взяли на себе відповідальність за країну. Давайте поглянемо на волонтерський рух – безпрецедентний прояв мужності людей, які втілюють у реальність принципи лібералізму, свободу і відповідальність. 

Французький драматург Жан Батіст Арто сказав, що істинний лібералізм – це сукупність думок і ідей, що склалися для керівництва вільними людьми. А кому з підмерзлих крокодилів, що чекають відлиги, потрібні вільні люди? Для кого з них люди важливі? Кому в державі, де щоденно, щогодини відбуваються рейдерські атаки, а статки еліт створюються на відбиранні чужої власності, потрібна непорушність приватної власності? Тим, що у скрижанілому ставку, точно не потрібна.

Але це потрібно всім нам. Вільним людям, що прагнуть жити в заможній країні. У державі, яка поважає наше право на свободу і яка здатна оцінити наші таланти, нашу працю і нашу громадянську позицію.

Шкала важливого

Низка позицій, які необхідні для якісних державотворчих змін і які можуть об'єднати українських лібералів: ідеї (ціннісна платформа) та люди, які будуть їх втілювати.

Гадаю, українці давно готові до вільного підприємництва і демократичних свобод, до вільної держави, що підтримує економічну рівновагу, захищає від монополізму, забезпечує умови для прогресу та гарантує захист прав людини.

Це – майбутнє, яке ми мріємо бачити. І це майбутнє ми можемо почати творити вже.

Правда, творити його доведеться своїми руками. Руками кожного окремо, і гуртом.

Бо наше покоління здатне на таке, і ми не хочемо жити за кордоном, для цього ми вдома. Залишилось зробити правильний вибір, згуртуватися та діяти.

Мар'яна Томин, спеціально для УП