7 мифов о "репрессивном" языковом законопроекте

28 лютого виповнюється рівно рік, відколи наша країна живе у своєрідному "законодавчому мовному вакуумі", адже саме в цей день рік тому Конституційний Суд України визнав неконституційним скандальний "закон Колесніченка-Ківалова", який суттєво посилював позиції російської мови.

Та, схоже, сподіватися на те, що цей вакуум протриває тільки один рік, навіть не доводиться з трьох причин.

По-перше, через політичні передвиборчі баталії народні обранці мають ще купу справ окрім розгляду мовного законопроекту.

По-друге, мовне питання в Україні завжди, а надто перед виборами, викликало чимало суперечностей, які в українському парламенті, на жаль, повною мірою не стерлися досі. Отже, про спокійний розгляд мовного законопроекту під куполом законодавчої обителі можна просто забути.

По-третє, існує зовсім банальна причина – при підготовці поставленого на порядок денний законопроекту до другого читання народні депутати запропонували понад дві тисячі поправок, які фізично не розглянеш не те що за день, але й за декілька.

Щодо самого законопроекту №5670-д "Про забезпечення функціонування української мови як державної", деякі політики апелюють до того, що він занадто "репресивний", що в разі його прийняття українцям буде нав'язана примусова українізація мало не "під дулами автоматів". Але насправді все з точністю до навпаки.

Тому спробуємо розвіяти найпоширеніші міфи.

Міфи про мовний закон. Розвінчування

• по-перше, словосполучення "примусова українізація українців" саме по собі контраверсійне і абсурдне, адже йдеться ні про яку не примусову українізацію, а навпаки – звільнення від чужоземного експансивного впливу на нашу культуру, мову, духовність, державотворення;
• по-друге, перечитавши текст законопроекту, не складається враження примусової українізації. Швидше відчувається заохочувальний, стимулюючий характер.

Так, до прикладу, документом встановлюється, що Кабмін затверджує і забезпечує виконання "Державної програми сприяння опануванню державної мови", для чого "вживає заходів для створення та забезпечення діяльності мережі державних, комунальних курсів з вивчення державної мови".

Крім того, суттєві виключення зроблені, приміром, для науковців, які зможуть публікувати і захищати свої праці англійською, що сприятиме інтеграції української науки у світову;

• по-третє, українців лякають, що з прийняттям законопроекту, вони й рота не зможуть відкрити, якщо вони не планують робити це, розмовляючи українською мовою.

Так ось, дійсно, законопроектом пропонується закріпити "статус української мови як єдиної державної мови, що передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим законом" (трудові відносини, освіта, наука, культура, телебачення та радіомовлення, сфера обслуговування споживачів тощо).

Разом з цим дія закону не поширюватиметься на сферу приватного спілкування, здійснення релігійних обрядів тощо;

• по-четверте, дехто розповідає, що даний законопроект утискає права національних меншин, але:

1) основна увага в законопроекті сконцентрована на регулюванні використання саме державної мови – української. І це жодним чином не означає, що в майбутньому за потреби не може бути прийняте додаткове законодавство щодо використання інших мов в Україні;

2) навіть у підготовленому до другого читання варіанті законопроект №5670-д досить лояльний до інших мов, окрім державної. і всього-на-всього має на меті зміцнити позиції державної мови, в жодному разі не утискаючи при цьому прав нацменшин.

Так, ст. 10 встановлює, що "українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України";

• по-п'яте, українців лякають величезними штрафами, або й кримінальною відповідальністю за порушення майбутнього закону.

Дійсно, в документі прописано, що, прикладом, незаконні спроби запровадити багатомовність прирівнюються до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, а публічне приниження української мови – до наруги над державними символами.

Проте, схиляюся до того, що жодна адекватна людина не дозволить собі вищеперерахованого варварства щодо будь-якої мови, не тільки української.

А ось адміністративна відповідальність за порушення мовного закону у вигляді штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – цілком реальна перспектива, яка передбачена законопроектом. І це нормально, адже закони на те й закони, аби їх виконувати, в іншому випадку повинно бути відповідне адекватне покарання;

• по-шосте, українцям розповідають, що відтепер під кожним кущем будуть сидіти мовні інспектори, які ловитимуть порушників цього закону.

Але правда полягає в тому, що цей інститут був вилучений із законопроекту ще перед голосуванням у першому читанні. А функцію контролю за дотриманням закону виконуватиме спеціальний уповноважений із захисту державної мови, який, в тому числі, розглядатиме скарги громадян;

• по-сьоме, законопроектом передбачений диференційований перехідний період для набуття чинності деякими статтями нового закону – від 1 до 6-ти років.

До прикладу, для друкованих ЗМІ, які повинні будуть одночасно з тиражем видання іноземною мовою видавати тираж цього видання державною мовою, такий перехідний період складатиме 2-2,5 роки.

Іспити на знання мови для кандидатів на різні державні посади вводитиметься через 2 роки після набуття мовним законом чинності.

Освітня стаття про мову навчання взагалі набуде чинності тільки через 6 років після прийняття закону. А штрафи за порушення закону уповноважений із захисту державної мови зможе почати накладати тільки через шість місяців з дня його призначення.

Окремо хотілося б наголосити, що нарешті на законодавчому рівні можуть бути такі прості істини, що давно працюють у цивілізованих країнах, як:

• вимога по володінню державною мовою для осіб, які прагнуть отримати українське громадянство;
• аналогічні вимоги для чиновників різних рівнів або претендентів на такі посади;
• право на отримання інформації про товари чи послуги державною мовою;
• право на обслуговування державною мовою;
• право не бути змушеним розмовляти не державною мовою на роботі тощо.

До яскравих нововведень, запропонованих законопроектом, можна віднести й встановлення вимоги, що через 2 роки після набуття чинності цим законом, частка мовлення державною мовою на телебаченні повинна становити не менш як 90 відсотків (у першому читанні проголосовано квоту 75%).

І, чесно кажучи, таке нововведення вже не таке страшне, як, приміром, у 2016 році, коли досить фантастичними виглядали навіть квоти всього у 25-35%.

Шанси законопроекту

У підсумку слід констатувати, що законопроект №5670-д дійсно має досить високі шанси на прийняття, адже:

• під ним як автори поставили свої підписи більше 70 народних депутатів, а це майже 17% від конституційного складу Верховної Ради;
• у першому читанні за документ проголосував 261 народний обранець, а це майже 60% від конституційного складу парламенту;
• законопроект отримав широку підтримку громадянського суспільства та експертного середовища;
• серед основних завдань майбутнього закону "забезпечення функціонування державної мови як інструмента об'єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності і національної безпеки", а також "забезпечення розвитку української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам'яті та забезпечення її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації". Безперечно, це гарне завдання, яке не може не підтримувати українське суспільство;
• питання мови вперше з часів незалежності стало не роз'єднавчим, а навпаки – консолідуючим фактором.

Розмовляти українською стало модно і статусно. Тому, як би парадоксально це не звучало, проте в даному випадку близькість виборів тільки на руку українцям, які нарешті можуть отримати збалансоване і патріотичне мовне законодавство, адже підтримати чи не підтримати законопроект – означає політичну позицію, оцінку якій дадуть в ході голосування за певних кандидатів.

Олег Петровець, спеціально для УП