Территориальная оборона: как организовать патриотов

Поняття "територіальна оборона" потрапило в українське законодавство як спадок з радянського минулого.

Але насправді така система залучення населення до оборони має глибокі історичні корені. Як приклад, міське ополчення в містах Європи або козацькі поселення на кордоні зі степом.

В Англії досі успішно діє територіальна оборона (Territorial Army) під новою назвою Армійський резерв, а в термінології НАТО має назву TDF (Terrritorial Defence). Цікавим є світовий досвід побудови моделі військ територіальної оборони: литовський "Шауляй", ізраїльський "Цахал" і швейцарська система служби в резерві.

Як на мене, ідеальним прикладом оборонної організації для України є саме структура естонської Ліги Оборони Краю – "Кайтселійт". Це окрема урядова організація, створена на засадах приватного і державного партнерства з відокремленими підрозділами для молоді і жіноцтва.

Ще у середовищах Майдану відбувалися експертні дискусії про можливість перезавантаження українського Товариства сприяння обороні (ТСО) чи вдосконалення закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону".

Проте через військову агресію з боку Росії у 2014 році щойно сформоване керівництво нашої держави не мало часу для експериментів. Довелося задіяти всі існуючі на той час механізми, щоб максимально швидко і в правовому полі провести мобілізацію.

На початку російської військової агресії одним з механізмів, який довів свою високу ефективність, стала система розгортання Територіальної Оборони, що прописана в ЗУ "Про Оборону" і регламентована ще декількома підзаконними актами.

Завдяки вчасному і швидкому розгортанню у 2014 році стрілецьких батальйонів ТрО вдалося залучити добровольців, громадян граничного віку або осіб з певними вадами здоров'я, які були патріотично налаштованими, але на той час не мали можливості потрапити у діючі бойові бригади ЗСУ.

Успіх у розгортанні системи ТрО був настільки значним, що його помітили наші сусіди поляки і в 2015 році у себе розпочали реформу Збройних Сил, впровадивши інститут територіальної оборони як окремий вид військ.

З вересня 2015 року ідеєю територіальної оборони пройнялися представники численних всеукраїнських громадських організацій. Це сприяло утворенню широкої коаліції громадських організацій оборонного спрямування на платформі громадської спілки Рух сприяння територіальній обороні України (РСТОУ).

Розпочалася активна співпраця активістів РСТОУ із керівництвом Генерального Штабу ЗСУ, Штабу Сухопутних Військ та РНБО, в питаннях реформування "пострадянської" системи ТрО. Власне, про те що вже зроблено, варто розповісти детальніше.

Вже на початку 2018 року в кожній області України створено діючі резервні кадровані бригади легкої піхоти, сформовані з місцевих мешканців.

Служба в підрозділах територіальної оборони організовується на принципах служби в резерві Збройних Сил. Бійці та офіцери територіальної оборони в підготовчий період живуть звичайним цивільним життям та, відповідно до програми підготовки, викликаються для проходження навчальних зборів (максимально до 14 діб на рік).

У випадку ж оголошення військового стану та загальної мобілізації вони самостійно направляються до свого підрозділу територіальної оборони, отримують зброю і статус військовослужбовця ЗСУ та приступають до виконання завдань передбачених планами командування.

Ці бригади "вбудовані" в структуру, як звичайні окремі підрозділи ЗСУ. Управління здійснює штаб бригади, який разом з батальйоном управління є керівним "ядром", координаційним центром.

Керівництво штабу бригади та командування батальйонів складається з кадрових офіцерів ЗСУ. Самі ж окремі батальйони бригади та батальйон управління укомплектовуються особовим складом з числа військовозобов'язаних (переважно з числа резервістів 2-ї черги), що проживають у даній області.

Про переваги і недоліки впровадження бригадної структури територіальної оборони можна робити висновки після проведення протягом 2018 року навчальних зборів бригадного рівня у Чернігівській, Харківський, Херсонській та Сумській областях, а також зборів штабів усіх бригад і підрозділів ТрО при більшості комісаріатів.

Позитив

Мені як активісту РСТОУ і заступнику голови Ради резервістів при Генштабі вдалося побувати на зборах у кількох областях, а також поспілкуватись із резервістами.

Зокрема, маю відзначити належне матеріальне постачання під час зборів.

Бригади були забезпечені новим, якісним речовим майном та зручними берцями, стабільним 3-разовим калорійним харчуванням.

Навички з військової справи бійці отримали на заняттях від досвідчених інструкторів навчальних центрів ЗСУ та громадських об'єднань оборонного спрямування (в тому числі організацій, що входять до РСТОУ).

Під час бойових стрільб учасникам видали боєкомплекти з необхідною кількістю патронів, а не 3 патрони, як раніше. Стрільби проводились із використанням штатного озброєння підрозділів ТрО, у тому числі з РПГ.

До підготовки зборів та проведення занять були залучені всі обласні адміністрації та військкомати. Зокрема, в Херсонській області понад 200 керівників обласного та районного рівня повністю пройшли програму зборів у складі бригади, при цьому голова ОДА особисто пройшов її на посаді рядового стрільця. Висока явка добровольців була під час зборів з ТрО Одеської області.

Організаційною перевагою тепер є те, що кожен резервіст прикріплений до конкретного військового підрозділу. В майбутньому це гарантуватиме можливість оперативного реагування на виклики.

Але є кілька "але"

Звісно, є ще чимало недоліків.

• Наприклад, поки що відсутній постійний моніторинг потенційних резервістів 2-ої черги для бригад.

Як наслідок, під час підготовки та проведення навчальних зборів, окрім патріотично налаштованих осіб, що зголосились добровільно, часто залучаються випадкові люди, яких за допомогою адміністративного ресурсу військкомати змогли "висмикнути" з роботи або дивану.

Зрозуміло, що лише частина осіб з попереднього складу з'явиться на повторні збори. І цей факт впливатиме на злагодженість та боєздатність бригад.

• Відсутність системного підходу до оцінки професійних та психологічних якостей резервістів призводить до випадків, коли лікар за цивільною спеціальністю стає комірником, бухгалтер – начальником медичної служби, а психічно неврівноважена людина отримує автомат в руки.
• Досі ще залишається проблемою видача та повернення речового майна особовим складом. Процес необґрунтовано довготривалий і неналежно організований.
• Зрештою все ще відсутня єдина, затверджена Міністерством оборони, методика підготовки бійця ТрО.

Звісно, всі виявлені недоліки проаналізовано та враховано.

Контрактники

Віднедавна в Україні впроваджено контрактну основу служби в резерві підрозділів ТрО із підписанням відповідного контракту резервіста.

Це початок формування особливої демократичної системи мотивації та добровільного залучення патріотично свідомих громадян до оборони держави.

Резервісти бригад та батальйонів ТрО можуть створювати об'єднання резервістів батальйонного та бригадного рівнів, керуючись Положенням про Ради резервістів, затвердженим начальником Генштабу.

Цей документ передбачає і встановлює правила співпраці керівництва бригад та резервістів, а також колегіального прийняття важливих рішень.

Основним ресурсом підрозділів територіальної оборони є особовий склад. Бо саме люди, які за власним покликом прибувають в систему ТрО, представляють патріотично налаштований, активний прошарок українського суспільства.

Рівень їхньої боєздатності в майбутньому буде залежати від рівня компетентності та підготовки командирів підрозділів.

Вважаю, що настав час запропонувати стратегію розвитку територіальної оборони України і продовжити розбудову оборонної організації.

Для цього у нас є свій досвід та чітке розуміння того, як організовано систему оборони в суспільствах з високим рівнем безпеки.

А в Україні тим часом викристалізовується особлива демократична система мотивації та добровільного залучення патріотично свідомих громадян до оборони держави, яка стане боєздатною силою і вагомим стримуючим фактором для деяких московських "стратегів".

Юрій Чижмар, спеціально для УП