Демонстрация власти: месть и слабость

Ви не завжди відчуєте владу, коли ваші права будуть порушені. Але точно відчуєте демонстрацію сили, якщо почнете критикувати владу. Саме так сталось із волонтером Романом Сініциним (справжнє прізвище - Балан).

На власній сторінці у соціальній мережі Facebook Роман розмістив інформацію про те, що готовий сплатити 500 доларів США за інформацію про правоохоронця, що наносив тілесні ушкодження активістам під час сутичок під Подільським управлінням поліції.

Згідно з повідомленням поліції, проаналізувавши повідомлення у ЗМІ та у соцмережах про збір інформації щодо працівників Подільського управління поліції та співробітників спецпідрозділу, слідчі розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 14 (Підготовка до злочину), ст. 348 (Посягання на життя працівника правоохоронного органу) ККУ.

Давайте розберемо дії поліції після поста Романа Сініцина.

Що саме просив надати Роман Сініцин і навіщо?

Рома просив надати інформацію про осіб, працівників підрозділу поліції, які наносили тілесні ушкодження активістам.

Він просив прізвища, імена та по батькові, інформацію про їхні посади, домашню адресу і ту ж інформацію по родинах (так я розумію слово "сім'я"). Також у пості він наголосив, що персональних даних не збирає, натомість має на меті привітати дружин правоохоронців.

Слідчі порушили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 14 (готування до злочину), ст. 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України.

Крім того, вони побачили в публікації Роми інформацію про збір персональних даних правоохоронців, їхні домашні адреси, а також членів їхніх сімей. Більше того, ще й натяки на вчинення над ними фізичної розправи.

Чи це так?

По-перше, щодо персональних даних.

Згідно з Законом України "Про захист персональних даних", така дія як "збір персональних даних" має свій термін – "обробка персональних даних".

Згідно зі ст. 5 цього закону, не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Ще є п. 6 ст. 6 цього закону, в якому зазначається, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Приблизно те саме каже ч. 3 ст. 14 закону про поширення персональних даних і в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України.

Роман писав у пості саме про осіб, які виконують функції держави. І з огляду на дії цих правоохоронців, про які пише Роман, вони несли загрозу життю людини.

Тобто певна частина запитуваної у суспільства інформації дійсно не є конфіденційною, а інша може бути запитувана, оскільки стосується захищеності прав людини, а також життєво важливих інтересів людини і громадянина, тобто національної безпеки.

Механізм забезпечення захисту персональних даних прописаний в ст. 24 ЗУ "Про захист персональних даних", де вказано, що в органах державної влади створюється (визначається) структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці.

Інформація про зазначений структурний підрозділ або відповідальну особу повідомляється Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який забезпечує її оприлюднення.

Чи є такий структурний підрозділ або відповідальна особа в НПУ, і чи була взаємодія із Омбудсменом з питання персональних даних, які запитував у соціальній мережі Роман?

Маю сумніви.

І щоб поставити крапку в питанні персональних даних, нагадаю: існує така річ, як загальний регламент про захист даних (англ. General Data Protection Regulation, GDPR; Regulation (EU) 2016/679) – регламент в межах законодавства ЄС щодо захисту персональних даних усіх осіб в межах ЄС та Європейської економічної зони.

Згідно з п. (d) ч. 1 ст. 6 цього Регламенту, опрацювання є законним, якщо воно є необхідним для того, щоб захистити життєво важливі інтереси суб'єкта даних або іншої фізичної особи.

Так ось протидія випадкам незаконного нанесення правоохоронцями тілесних ушкоджень активістам, на мою думку, є саме захистом інтересів фізичних осіб.

Окрім цього, варто зробити акцент на тому факті, що поліцейські, які 9 лютого брали участь в інциденті з жорстоким поводженням, зокрема, побиттям активістів біля Подільського УП, доклали неабияких зусиль, аби ретельно приховати номери на шоломах. Такими діями вони ніби провокували суспільство до з'ясування інформації, яка мала би бути і так відкритою.

Це такий собі соціальний аргумент. Якщо представник поліції приховує від громадянина відкриту інформацію, останній звертається по неї до своїх співгромадян.

По-друге, щодо кваліфікації дій Романа за ч. 1 ст. 14 (готування до злочину) Кримінального кодексу України.

За Кримінальним кодексом, караним є готування до скоєння конкретного злочину, а не до ілюзорної діяльності загалом.

1. Згідно зі ст. 11 КК, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
2. Якою статтею ККУ передбачений такий злочин, як привітання з восьмим березня? Може, це якось стосується декомунізації?
3. Яке знаряддя підшукував чи які засоби і знаряддя пристосовував Роман своїм постом?

Знаряддями і засобами є предмети матеріального світу, які за своїми об'єктивними властивостями можуть бути використані для вчинення злочину, незалежно від того, мали вони такі властивості з самого початку чи були відповідним чином пристосовані винною особою. Ці предмети можуть бути призначені тільки для реалізації злочинного наміру.

Чи шукав такі знаряддя Роман? Відповідь – ні. Тому подальший розбір складу злочину вважаю просто недоцільним.

По-третє, щодо кваліфікації дій Романа за ст. 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) ККУ.

Якщо з об'єктом злочину, передбаченим цією статтею можна погодитись, то об'єктивна сторона більше схожа на фантазії Джоан Роулінг, бо в пості не йшла мова ані про погрози (ч.1 ст. 345 ККУ), ані про заподіяння побоїв (ч.2 ст. 345 ККУ).

Згідно з науково-практичним коментарем, обов'язковою ознакою погрози у складі цього злочину є те, що вона вчиняється у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.

Якщо слідчий вважає, що удар в голову з ноги лежачого активіста – це обов'язок правоохоронного органу, тоді чому в нього виникають питання щодо права дізнатись трішки більше про цього працівника поліції?

Резюмуючи написане, скажу, що справа не має на меті захистити чиїсь права. Так само, як і дії поліції в той день не мали на меті запобігти захопленню державних будівель чи споруд.

Єдина мета цієї справи – продемонструвати, що поліцію таки будуть використовувати проти громадян, якщо останні не згодні з порушенням державою соціального договору.

Це крик інституту влади, який каже про безсилля перед справедливістю, якої вимагає суспільство, зокрема, завдяки таким, як Роман.

P.S.: Треба віддати належне діям співробітників ДБР, завдяки яким 12 лютого суд відправив під варту поліцейського Василя Мельникова, підозрюваного у побитті активістів 9 лютого під Подільським управлінням поліції.

Один момент – при цьому суд визначив заставу в розмірі 115 тис. грн., яку вже 13 лютого вніс за поліцейського один із технічних кандидатів у президенти Ілля Кива.

Масі Найєм, спеціально для УП