Приговор адвокатскому самоуправлению

Загальнодержавні та регіональні адвокатські зібрання були і залишаються театром боротьби за місця у Вищій раді правосуддя та інших публічних органах.

Тому право адвоката на участь у таких зібраннях – це, з одного боку, шанс обирати і бути обраним, а з іншого - гарантія розвитку незалежної демократичної адвокатської корпорації.

Досі це право мають не всі. Проте, затвердження Верховною Радою нового законопроекту №9055 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дає надію подолати багаторічні тіньові схеми розподілу посад та завершити побудову цивілізованої адвокатської спільноти.

10 грудня 2018 р. було оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду у справі  №761/582/17-ц, яку можна вважати вироком чинному Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Цією постановою закінчилася дворічна епопея судових баталій, у яких адвокати намагалися захистити своє право брати участь у адвокатському самоврядуванні.

Адвокати програли, оскільки, за чинним законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" їхні права можна порушувати.

Однак, щоб розібратися у проблемі, давайте повернемося трохи назад та з'ясуємо суть справи.

У листопаді 2016 року двоє київських адвокатів звернулися до суду з приводу порушення Національною асоціацією адвокатів України, Радою адвокатів України та головою цих організацій Лідією Ізовітовою їхніх прав. Вони просили скасувати відповідні рішення й розпорядження, оскільки ті були прийняті всупереч чинному закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Зокрема, адвокати наполягали:

- Рада адвокатів України не наділена повноваженнями скликати конференцію адвокатів регіону, встановлювати порядок денний конференції та утворювати Організаційний комітет;

- голова Ради адвокатів України не наділена повноваженнями доповнювати склад Організаційного комітету, який було створено іншим органом - Радою адвокатів України;

- положення профільного закону не наділяють правом Раду адвокатів України визначати конкретних осіб, які без обрання у встановленому порядку, набувають статусу делегатів конференції адвокатів міста Києва, і таке інше.

Судом першої інстанції у червні 2017 року позов було задоволено, оскаржувані рішення та розпорядження скасовано.

Однак у березні 2018 року Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що, згідно з положенням "Про Раду адвокатів України", цей орган в період між з'їздами адвокатів є фактично відповідальним за належний стан діяльності регіональних органів адвокатського самоврядування, координує та контролює діяльність рад адвокатів регіонів та сприяє їхній діяльності, а отже, має право виносити рішення про призначення та проведення регіональної конференції адвокатів міста Києва.

А Верховний Суд згаданою вище постановою фактично підтвердив повноваження вищих органів адвокатського самоврядування порушувати права адвокатів, оскільки, згідно з нормами чинного адвокатського закону, Рада адвокатів сама може встановлювати для себе доволі широкі повноваження.

Цікаво, що на світанку адвокатського самоврядування з подібним позовом звернувся адвокат з Дніпропетровщини, якого не допустили до участі в регіональній конференції.

Він просив визнати протиправним проведення Установчої конференції адвокатів Дніпропетровської області 25 вересня 2012 року.

Тоді Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов, пославшись на той же Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (п. 5, р. 10 Перехідних положень) та зазначивши, що "відповідач (Дніпропетровська обласна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури) зобов'язаний був забезпечити можливість адвокатам… на участь в установчій конференції адвокатів Дніпропетровської області…".

Пройшли роки, перехідні положення лишилися у минулому, вірогідно, разом з правом адвоката на особисту участь. За цей час адвокатське самоврядування виробило механізми (зокрема, положення "Про Раду адвокатів України"), що дозволяють не допускати адвокатів до участі в ньому.

Символічно, що тепер, через шість років адвокатської самоврядності, у тому ж таки місті, яке нині носить назву Дніпро, знову частину адвокатів не пустили на конференцію. Таке  траплялося і раніше, приміром у Києві, але тут уже дійшло до сльозогінного газу.

Не знаю, для кого з адвокатів (не функціонерів від адвокатури) досі не стало очевидним, що в механізм самоврядування вплетено інструменти, які дають право одним адвокатам усувати інших від участі в роботі органів адвокатури. І доки не дійшло до стрілянини, ці інструменти мають бути викорінені.

Такий шанс надає новий законопроект №9055 у разі його прийняття. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 55 (Конференція адвокатів регіону) в конференції адвокатів регіону мають право брати участь усі місцеві адвокати.

Конференція скликається Радою адвокатів регіону самостійно (без доброї волі центру та встановлених ним квот, порядків денних і кооптованих членів), а також за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону.

І тільки в разі, якщо рада адвокатів регіону не скликає конференцію протягом 30 днів від дня надходження пропозиції від 10% місцевих адвокатів, то вони самі або Рада адвокатів України ухвалюють рішення про утворення організаційного бюро зі скликання конференції адвокатів регіону. І знову таки – з правом участі всіх адвокатів.

Леонід Лазебний, для УП