Собака кусает хвост

Станом на сьогодні українцям лишається прожити 10 діб в умовах воєнного стану, введеного 26 листопада Верховною Радою за ініціативою президента строком на 30 днів.

Та, що не менш важливо, станом на сьогодні українцям лишається пережити ще трохи менше, ніж 100 діб до моменту обрання шостого президента країни.

За всю історію незалежної України ще не було виборів, настільки залежних від воєнних дій, як і воєнних дій – від виборів.

Тому, коли в результаті нападу 25-го листопада кораблів Російської Федерації на частину українського флоту, президент виступив із пропозицією до парламенту ввести воєнний стан, така пропозиція була сприйнята неоднозначно.

Багато політекспертів тоді згадали класику політичної сатири – фільм "Хвіст крутить собакою". За сюжетом кінокартини, президент США потрапляє у скандал за 11 днів до власного переобрання на другий строк і винаймає політтехнологів для подолання цієї іміджевої кризи.

Ті, в свою чергу, вирішують розіграти уявну, але коротку і переможну війну, для консолідації нації навколо президента-головнокомандувача, який іде на вибори зі слоганом "коней на переправі не змінюють".

Тож, чимала кількість українців запідозрили і наших "коней" в тому, що вони таки хочуть подолати переправу і дійти до іншого берега, а тому використовують воєнний привід у своїх політичних цілях.

Другого не дано

Аргументованості цим підозрам надавали дві обставини. По-перше, при всіх рівних – у російсько-українській війні були значно більш критичні епізоди, після яких, тим не менш, воєнний стан не вводився.

По-друге, про те, що Петро Порошенко спробує використати війну для досягнення своїх політичних цілей, почали говорити ще влітку цього року.

Так, 30 серпня на телеграм-каналі "Погана Кампанія" з'явився допис: "На нашу думку, Порошенко знову збирається використати війну для перемоги на виборах […] І в умовах безальтернативності це буде подаватись як єдина адекватна відповідь для людини, яка вважає себе патріотом. Перефразовуючи класику американських афоризмів**, "Порошенко, хоч і виродок, але наш (проукраїнський) виродок". Всі інші - Кремль і його агенти".

Цей допис підсумовував аналіз тільки-но розпочатої тоді кампанії "Армія, Мова, Віра". Та особливо примітне в ньому слово "безальтернативність".

Це очевидна спроба витіснення з ніші "патріота" будь-яких альтернативних кандидатів. Менш очевидне інше - безальтернативний патріот мусить довести право носити цей титул у справі, яка так само не визнає альтернатив – у війні. Ти або з однієї сторони фронту, або з іншої.

Не применшуючи рівня реальної загрози з боку РФ, ситуація із воєнним станом аж надто вдало вкладалась в канву "безальтернативності", окреслену технологами президента ще влітку цього року.

І просто на рівні інтуїції було відчуття, що все йде за дуже страшним, але сценарієм.

Боронь, Боже

Все почалось з плакатів синього кольору, слоганом "Ми - Україна" і написами "Армія боронить нашу землю, мова боронить наше серце, віра боронить нашу душу".

Тут з'являється вже звична "тріада" слів, та головне слово тут інше - "боронить". Це був перший дзвіночок, який вказував напрямок президентської стратегії.

Мова могла б "живити" серце, віра могла б "ґартувати" душу, але в усіх трьох реченнях повторюється саме "боронить", і не дарма - образ "вартового незалежності" та "хранителя державності" Петру Олексійовичу приміряли вже тоді.

Відповідно, і "Армія, Мова, Віра" були обрані не випадково. За задумом президентського штабу, це - єдині безальтернативно важливі цінності для кожного, хто вважає себе патріотом.

Та навіть це – не головне.

Фокус на цих трьох питаннях дозволяє Порошенку уникати питань внутрішньополітичних, яких багато назбиралось за ці 4 роки.

Отже, йому треба було вийти на інший, візіонерський рівень, стати над сутичкою глобально і ізолювати інших кандидатів у їхній локальній боротьбі.

Лагідна депатріотизація

Тому, технологи президента фактично сплели з цих трьох слів колючий дріт, який відділяє територію, на яку не можна потрапити від території, з якої не можна піти.

Піти не можна з території "руки Москви" - на ній знаходяться всі кандидати у президенти, які становлять реальну конкуренцію Порошенку, окрім самого Порошенка. Ідея проста: Тимошенко - Кремль, Бойко - Кремль, Гриценко "підозрюється у розкраданні армії" - значить, теж Кремль.

Потрапити ж не можна на територію "патріот і державник". На цій території цілком і повністю має намір домінувати Петро Олексійович у якості "єдиного неросійського кандидата".

Будь-яка альтернатива Порошенку на цій території означатиме фатальну ерозію стрижня всієї виборчої стратегії, який можна описати як "втратимо Порошенка - втратимо державність".

Тому тільки патріотична без альтернативність і тільки один державник на варті незалежності.

Та якщо є вартовий, має бути і загроза. Загроза не може існувати сама по собі, потрібна "точка співвідношення". Аби люди зрозуміли, що хтось - герой і захисник, їм потрібно для порівняння продемонструвати злочинця і загарбника. Потрібен контраст.

І коли контрасту бракувало найбільше, у медійне поле увірвався Медведчук із купівлею телеканалів. І всі побачили, на кого чекає вартовий.

Воєнна недостатність

Втім, рейтинги показали, що і цього було замало. Та і в умовах млявого перемир'я особливо не погеройствуєш. Як і не станеш, в таких умовах, "головним русофобом країни" і не відмежуєш інших кандидатів "за порєбрік", на територію "рука Москви".

Потрібна "кульмінація образу" – подія, яка переконає виборця у справжності образу "патріот" і одночасно запустить тріщину на спільному полі патріотизму кандидатів, яку у подальшому можна буде розколоти до прірви.

На одній стороні лишиться "патріот". На іншій стороні - решта. А між ними – прірва зради, з якої, якщо прислухатись, доноситься луна чи то від Медведчука, чи то від Путіна.

Ця подія має бути зрозумілою, щоб не змушувати людей розбиратися у якихось цифрах, ідеях чи фактах.

Впровадження інноваційної системи оподаткування, наприклад, викличе купу дискусій, суперечок та інших непотрібних дурниць, на які немає ані часу, ані кадрів.

Російська ж агресія, в свою чергу, не має залишити поля для дискусій. А тих, хто і це піддасть сумніву, виставлять зрадниками і колаборантами на другій стороні прірви – "рука Москви".

Там, за задумом президентських технологів, ростуть берізки, цілодобово грає Чічєріна і всі тільки й роблять, що радять Путіну, як би зняти Порошенка з посади.

Тим паче, що з першої сторони у прірву вже активно ллють воду "безальтернативності" і затягують тванню "патріот або капітуляція".

Не вірите? Дарма.

Несподівано, так?

Ці технологічні сценарії прогнозували ще наприкінці літа, тому ситуація з воєнним станом і виглядає непереконливою.

Прогнози ці складали люди, які в українській політиці вже тривалий час.

А в Україні політики, як відомо, ніколи добровільно не йдуть на пенсію, особливо якщо від цього залежить їхній бізнес.

Петро Порошенко - досвідчений український політик. Тож, коли через 4 роки війни, за 4 місяці до виборів, раптом з'являється привід для воєнного стану, на фоні всього пережитого з 2014 року це виглядає просто як черговий привід уникнути пенсії.

Собака кусає хвіст

У будь-яких прогнозах "мирний" воєнний стан (без загострення) – це іміджевий провал для президента. Відсутність наступальних дій РФ через воєнний стан в 10 областях України звучить непереконливо.

В певних кабінетах воєнний стан збираються продовжувати, а для цього доведеться діяти рішуче.

Та подібні сценарії і небезпечні тим, що не передбачають відступу, інакше стають катастрофою для своїх ініціаторів. Кожна наступна точка, яку з'єднують лінією із попередньою, є точкою неповернення, що не може не бентежити.

Бо, якщо миротворцю потрібно ефектне підписання миру, то завойовнику потрібен ефектний воєнний подвиг.

Що потрібно "хранителю" чи "вартовому" для того, щоб виправдати свою роль, уточнювати не хочеться, бо слова "замах" чи "теракт" звучать справді страшно.

Страшно від того, що, змішуючи війну і політику, можна загратись і зайти настільки далеко, що "Путін нападе!" може перетворитись зі страшилки на бажання. І тоді вже не хвіст крутитиме собакою, а божевільна собака кусатиме себе за хвіст.

***Йдеться про крилатий вираз 32 президента США Франкліна Делано Рузвельта стосовно президента Нікарагуа - Анастасіо Сомоса Гарсія: " Somoza may be a son of a bitch, but he's our son of a bitch".

Дмитро Наталуха, спеціально для УП