Вино "Небесная сотня" как память о сыне и брате

Минуло кілька днів, пристрасті навколо вінницького вина під назвою "Небесна сотня" начебто вщухли, але гіркий післясмак все одно залишається. Адже проста людська ситуація перетворилася на великий скандал по всій Україні.

Вирішила до нього повернутися, щоб пояснити, що ж сталося.

Вінничанин Максим Шимко загинув на Майдані і був учасником Вінницького клубу історичної реконструкції "Білий вовк". Член УНА-УНСО, він жив активним життям. Останній запис, який він залишив на свої сторінці у Фейсбуку, датується 18 лютого 2014 року: "За Україну! Хто може, їдьте в Київ!".

20 лютого 34-річний Максим загинув під час розстрілу майданівців снайперами на вулиці Інститутській. Куля влучила чоловікові в шию тоді, коли він намагався врятувати пораненого.

До Майдану він допомагав вдома робити вино - збирав на нього яблука. Саме це вино було розлите в пляшки під назвою "Небесна сотня" - організатор турніру та рідні хотіли вшанувати так пам'ять про сина і брата. Це не була торгова марка. Бо вина було з 10 літрів.

Це було бажання знайомих та мами Максима - Зої Кузьменко. Останнє вино, яке нагадувало їй про сина, жінка віддала як дорогий приз для переможця Лицарського турніру у Вінниці.

Правіше на фото - мама загиблого героя Революції Гідності Максима Шимка Зоя Кузьменко

фото з фейсбук володимира зінченка

Але оскільки завершальний бій - всі проти всіх - не відбувся, лицарі подарували розлите в пляшки вино меценату й за сумісництвом організатору представлення вин на виставках. Вони хотіли зробити приємно в тому числі й рідним Максима - щоб спеціалісти за належністю оцінили його вино і бодай символічно присвоїли якусь відзнаку.

Я перевірила: це не був комерційний проект, як подавали коментатори та деякі медіа, не вникаючи в суть справи. Це було рішення родини Максима, яка так хотіла нагадати про сина, що віддав життя на Майдані.

Інколи у нас забувають, що родичі загиблих мають право вшановувати рідну людину так, як лежить до серця. Вино і назва "Небесна сотня" не були призначені для продажу, на ньому ніхто не хотів заробити.

Це пошана матері синові, який допомагав створювати вино і, на її думку, пишався б напоєм на змаганнях.

Це також вшанування родичами Максима людей, що загинули разом з сином.

Цей вчинок нікого не мав на меті образити і нікого насправді не образив.

Сьогодні, зважаючи на гучний резонанс та тиск, назву змінено. І це, скоріше, реакція винороба, який був наляканий жорсткою критикою в медіа, що розповсюдили інформацію, не розібравшись у ситуації.

Тому хочеться мати інший фінал в історії про вінницьке вино. Хочеться, щоб всі зробили висновки і з розумінням ставилися до побажань родичів загиблих на Майдані.

Всі ми різні. Кожен з нас має різне уявлення про те, якою має бути пам'ять про ці трагічні події. Про наших загиблих потрібно пам'ятати і не використовувати людське горе як привід для цькування конкретних родин.

Бо є різниця між бізнесом на крові та вшануванням пам'яті. І це не обов'язково має бути лише хрест на місці загибелі чи пафосний меморіал в центрі міста.

Дуже часто рідним, навпаки, хочеться, щоб загиблих пам'ятали такими, якими вони були за життя.

Вино від родини загиблих на фестивалі через 5 років після розстрілу Майдану - це дуже людська історія. Важливо її сприймати саме такою.

Михайлина Скорик, спеціально для УП