Как реформа децентрализации позволит реинтегрировать Донбасс

За останні два роки громадяни України по обидві сторони лінії розмежування стали більш лояльно сприймати ідею реінтеграції окремих районів Донбасу під контроль української влади.

Про це свідчать дані, отримані під час дослідження індексу Соціальної згуртованості та примирення (Social Cohesion and Reconciliation – SCORE) у 2016 та 2018 роках.

Респонденти оцінювали сценарій, за яким непідконтрольні території Донбасу залишаються частиною України з таким самим статусом, як і інші області країни, за умови здійснення децентралізації.

Серед мешканців підконтрольної уряду території України у 2016 році такий варіант був бажаний або припустимий для 72% опитаних, а в 2018 році вже для 78% опитаних. Отже, спостерігається зростання.

Україна (без непідконтрольних уряду територій) 2016 рік. Неприпустимо в жодному разі – 11%, припустимо за необхідності – 25%, прийнятно – 27%, дуже бажано – 20%, важко сказати – 17%.

Україна (без непідконтрольних уряду територій) 2018 рік. Неприпустимо в жодному разі – 9%, припустимо за необхідності – 26%, прийнятно – 34%, дуже бажано – 18%, важко сказати – 14%.

Звісно, з об’єктивних причин важко аналізувати дані, отримані на непідконтрольній території.

У громадян, які там мешкають, підвищене почуття тривожності, пов’язане з відсутністю можливості відкрито виражати позиції, відмінні від позицій де-факто влади на тих територіях.

Люди не впевнені, що демонстрація власної думки не призведе до негативних наслідків або навіть насильства, і будь-які опитування до встановлення на тих територіях легітимної влади можуть не повною мірою відображати наявну ситуацію.

До того ж, до 2018 року GfK Ukraine проводила опитування на непідконтрольних уряду територіях виключно методом дзвінків на номери мобільних телефонів, але взимку 2018-го мобільний зв’язок з окупованими територіями Донецької області було втрачено, й опитування було проведено методом особистого інтерв’ю вдома в респондента.

Якщо порівнювати дані, отримані методом телефонного та особистого інтерв’ю, то методом особистого інтерв’ю дослідники отримали більшу частку відповідей "важко сказати" та відповідей, що відображають симпатії до РФ та місцевої де-факто влади.

На думку дослідників, це свідчить про більшу відвертість респондентів під час телефонного опитування, адже при такому методі не збираються дані про ім’я та адресу респондентів, тоді як при особистому інтерв’ю ці дані збираються з метою контролю якості.

Зважаючи на ймовірне приховування проукраїнських поглядів, при аналізі даних непідконтрольних уряду територій дослідники вважають найпоказовішим показником частку тих, хто вважає реінтеграцію Донбасу з тим же статусом, що й у інших областей, неприпустимою.

Гіпотетично, респонденти, які прихильно ставляться до реінтеграції, але бояться висловити свою думку, не обирали цей варіант, а обирали, наприклад, "припустимо за необхідності" або "важко сказати".

Загалом за результатами опитування можна сказати, що незважаючи на 4 рік збройного міждержавного конфлікту, абсолютна більшість громадян, які проживають по різні сторони лінії фронту, зберегли бажання жити в кордонах однієї держави та вважають такий варіант вирішення конфлікту прийнятним.

На непідконтрольній території дещо зменшилася кількість людей із радикально полярним баченням майбутнього територій, що може свідчити про втому людей від конфлікту та бажання припинити його.

Отже, на території непідконтрольних районів Донецької області у 2016 році варіант реінтеграції з таким самим статусом, як у інших областей, за умови здійснення децентралізації, був бажаний або припустимий для 59% опитаних, а в 2018 – для 63%.

При цьому кількість опитаних, для яких такий варіант був "неприпустимим у жодному разі" за два роки скоротився на 9 п.п. – з 37% у 2016 році до 28% у 2018 році.

На території непідконтрольних районів Луганської області у 2016 році 63% респондентів у цілому підтримали цю ідею – і стільки ж у 2018 році.

Частка респондентів, для яких здійснення такого сценарію неприпустиме в жодному разі, скоротилася на 3 п.п. – з 34% до 31% (зміна цього показника не є статистично значущою, але відповідає загальній тенденції зниження частки противників такого сценарію).

Донецькі непідконтрольні уряду території 2016 рік. Неприпустимо в жодному разі – 37%, припустимо за необхідності – 23%, прийнятно – 21%, дуже бажано – 15%, важко сказати – 4%.

Донецькі непідконтрольні уряду території 2018 рік. Неприпустимо в жодному разі – 28%, припустимо за необхідності – 35%, прийнятно – 24%, дуже бажано – 4%, важко сказати – 10%.

Луганські непідконтрольні уряду території 2016 рік. Неприпустимо в жодному разі – 34%, припустимо за необхідності – 26%, прийнятно – 20%, дуже бажано – 17%, важко сказати – 3%.

Луганські непідконтрольні уряду території 2018 рік. Неприпустимо в жодному разі – 31%, припустимо за необхідності – 24%, прийнятно – 26%, дуже бажано – 13%, важко сказати – 7%.

Джерело даних: Social Cohesion and Reconciliation (SCORE) Index – 2018. Дослідження було проведено GfK Ukraine в 2016 та 2018 роках для Chemonics Int., UCBI за ініціативної підтримки USAID.

Вибірка для підконтрольних уряду територій України в 2016 році cтановила 7737 респондентів, а в 2018-му – 9018 респондентів старше 18 років, максимально можлива теоретична похибка для вибірки 2016 року становить 1,1%, а для вибірки 2018-го – 1%.

Метод опитування – особисті інтерв’ю вдома в респондента.

Вибірка для непідконтрольних уряду територій Донецької області в 2016 році становила 329 респондентів, а в 2018-му – 445 респондентів старше 18 років, максимально можлива теоретична похибка для вибірки 2016 року становить 5,4%, а для вибірки 2018-го – 4,6%.

Вибірка для непідконтрольних уряду територій Луганської області в 2016 році становила 312 респондентів, а в 2018-му – 597 респондентів старше 18 років, максимально можлива теоретична похибка для вибірки 2016 року становить 5,5%, а для вибірки 2018-го – 4%.

Метод опитування в 2016-му та для Луганської області в 2018 році – телефонні інтерв’ю з дзвінками на номери мобільних телефонів (СATI), для Донецької області в 2018 році – особисті інтерв’ю вдома в респондента.

Отже, для непідконтрольної території Донецької області дані не є цілком cпівставними з минулою хвилею (2016) через використання різних методів опитування: в 2016 році використовувався метод CATI з дзвінками на мобільні номери, в 2018-му – особисте інтерв’ю вдома в респондента.

Взимку 2018 року телефонне опитування було неможливе через відсутність українського мобільного зв’язку на непідконтрольній уряду території Донецької області.

Олексій Мацука, для УП