Суды как ноги: почему Украина ползет, а не бежит экономический марафон

Уявімо, що наша держава — це людський організм, а її (державні) органи — це частини тіла.

У такій метафорі судова система нагадує ноги. Бо суди — це опора держави, вони тримають її (чи то мали б) на засадах верховенства права.

На міцних ногах легко змагатися разом з іншими державами в економічному марафоні. Адже що краще в держави з цим — то сильнішу економіку вона має.

Але ноги нашої держави тривалий час були дуже слабкими. Справа не лише в спадкових проблемах, що дісталися від СРСР.

Замість того, аби тренувати та зміцнювати їх, мозок, в особі інших гілок влади, постійно займався їхнім підкоренням. Він часто змушував їх робити те, до чого вони не пристосовані, як-то ходити в різні боки, чи економив на взутті, сподіваючись, що це не вплине на якість ходи.

У результаті вони захворіли на політзалежність та корупцію. І поки багато з наших друзів по пострадянському простору уже могли демонструвати щось схоже на спортивний біг, Україна повзла по біговій доріжці.

Та коли одного дня в державного організму стався революційний струс мозку, він почав задумуватися про піклування над судами.

На той час ситуація вже була настільки критичною, що допомогти могла лише ампутація (Верховного Суду).

Однак про це думалося не як про порятунок, а як про покращення. Ніби протезування зробить з організму кіборга, і тоді він уже нарешті побіжить.

Та для операції наймають ту ж саму команду терапевтів і хірургів, що й раніше доглядала за ногами. Ну, вони ж досвічені! Хто ж, як не вони?

З самої операції роблять хіба що не свято. На деталі майбутніх кіберпротезів оголошують тендер, запрошують подаватися на нього компанії, яких раніше не допускали. Окремі етапи протезування планують показувати онлайн.

Однак під час розгляду пропозицій відбуваються дивні речі. Шедевральні деталі терапевтична команда відкидає. Натомість вона всерйоз розглядає варіант піратського костиля як такий, що має досвід тримання маси тіла. І це при тому, що під час демонстрації той не витримав і тріснув.

І ось процедура закінчується, після таємної наради протез демонструють публіці. Та те, що видають за досягнення сучасної науки, підозріло нагадує те, що було раніше.

Тільки тепер це мікс попереднього біоматеріалу з дерев’яними частинами. Деревина при цьому місцями гнила, а з пальців замінили лише великий, лишивши чотири на місці.

Терапевти-хірурги та деякі їхні іноземні колеги запевняють, що це безпрецедентно, і взагалі це найкращий протез, який коли-небудь комусь ставили — просто треба час, аби він продемонстрував себе.

Але вас це не влаштовує, і ви цікавитесь, чому замість очікуваної інновації ви отримали майже те ж саме? Ви пишете гнівного листа клініці й вимагаєте пояснень.

Але у відповідь чуєте, що це — службова інформація, розголошення якої може завдати шкоди авторитету клініки, хірургів і виробників протезів. Тому вам би краще просто вірити в те, що ми вам говоримо.

Ми ж тут лікарі все-таки. А ви хто такі?

Попереду державу чекає ще одна лікувальна процедура для порятунку ніг — створення Вищого антикорупційного суду. Виконувати її буде майже та ж команда лікарів (хоча й розбавлена видатними лікарями Закордоння, які матимуть повноваження бити інших по руках).

Але чи ви як суспільство довірите їм робити цю процедуру під місцевим наркозом у вигляді закривання вам очей та заспокійливих ласкавих слів на вухо про те, що все відбувається добре?

Чи все ж бажатимете бути при свідомості, аби можна було в будь-який момент втрутитися в процес та не допустити того, що сталося під час попередньої операції?

До уваги тих, хто хоче залишатися притомними під час операції: уважно стежте за конкурсом, повідомляйте про недоброчесних кандидатів і на всіх публічних заходах вимагайте від Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) максимальної прозорості.

Адже від результатів цих конкурсів залежить, чи встане нарешті на ноги — а може, навіть побіжить — наша держава.

Андрій Химчук, юрист громадської організації "Фундація DEJURE"

Спеціально для УП