"Новый курс" победы Порошенко

Суспільний запит на відновлення миру в Україні, який превалює в абсолютній більшості соціологічних досліджень, взяли на озброєння політтехнологи кандидата в президенти Петра Порошенка (навіть не сумнівайтеся – він балотуватиметься).

У виборчих перегонах, так само, як і на війні, усі методи виправдані.

Якщо ці методи здатні забезпечити перемогу кандидата.

Минулорічні соціологічні дослідження поважних інституцій вказують на однозначну тенденцію суттєвого зниження рейтингу Порошенка.

Відтак, цілком логічним є бажання та кроки Банкової, спрямовані не лише на збереження нині існуючих позицій, а й відновлення їх, як у часи 2014 року. Хоча це для багатьох сьогодні видається малоймовірним, але на те вони й технологи, аби відпрацьовувати свої гонорари.

Передумов для ведення успішної кампанії для чинного президента більш ніж достатньо. Окремі кроки вже були зроблені раніше: безвіз, нова армія, зупинили ворога (ціною десятків тисяч життів та втрати частини території), низка реформ (принаймні, так це вони називають), обіцянка про томос та інші.

Додайте сюди ще й своїх голів державних адміністрацій, які контролюватимуть "процес" на місцях.

Але увесь цей набір недостатній для гарантованої перемоги на президентських виборах 2019 року.

Природньо мала б з’явитися нова технологія, яка б гарантувала щонайменше потрапляння кандидата Порошенка в другий тур. Далі – справа техніки і "правильного" підрахунку голосів та формальне оголошення переможця.

Але така технологія з’явилася вже і вже реалізовується на практиці.

Головним опонентом кандидата в президенти Порошенка є Тимошенко. Попри шквал критики на його адресу з уст інших кандидатів, на Банковій чітко усвідомлюють, що саме ВОНА є головним конкурентом зі справді високим рейтингом.

Відкиньмо на кілька хвилин будь-які закиди на кшталт "Хто ж за НЕЇ голосуватиме?" і погляньмо на ситуацію прагматично: збита до купи багаторічною партійною діяльністю команда на Турівській, чисельна маса осередків у регіонах, здатних відстояти голоси, достатнє фінансове забезпечення та практичний досвід програшу саме президентської кампанії.

Саме останнього немає в Порошенка. Він не має досвіду програшу всеукраїнських виборів. І це не на його користь.

Електоральне поле в Порошенка й Тимошенко практично збігається: "освічений українець середнього віку, який думає про перспективу цієї країни та хоче бачити її незалежною, вільною від тотального впливу однієї чи іншої сторони. Це люди, які хочуть інтегруватися в Європу, які вважають, що задля результату треба довго і важко працювати" (з інтерв’ю народного депутата від БПП Сергія Березенка).

Відтак, першочергова задача для технологів Порошенка – максимально забрати ЇЇ голоси. Зважаючи, що дефіциту ресурсів, необхідних для виконання цього завдання, вони не мають.

Відповідні технічні проекти вже працюють. Проявлять вони себе в повній красі ближче до кінця поточного року, коли кампанія буде на піку.

Але, звісно ж, цього замало. Потрібен кандидат чи проект, який поставить українця перед вибором миру та війни. Бо, як свідчить соціологія останніх років, саме питання миру є найбільш актуальним для всієї України.

І це природньо. Бо Україна перебуває в стані неоголошеної війни з Російською Федерацією.

Зважаючи на: провал Мінських угод; безперспективність Нормандського формату; відсутність будь-якого зрушення в питанні введення миротворців; крах Будапештського меморандуму, – досягнути миру не вдається.

Але він так потрібен суспільству! Відтак, мир має стати відразою для цього суспільства, аби виправдати неспроможність чинної влади відновити територіальну цілісність України й припинити війну.

Мир має стати уособленням зради, програшу, капітуляції, уособленням російського ярма на шию кожного українця. У голові максимальної кількості електорату ідея "миру за будь-яку ціну" має стати неприпустимою.

Саме на це сьогодні й спрямована нова технологічна кампанія Банкової. І треба віддати належне: ця кампанія працює і вже починає давати перші результати. Вони не є такими очевидними, втім це лише питання часу. А він сьогодні грає саме на користь Порошенка.

Уособленням ідеї "миру за будь-яку ціну" став Віктор Медведчук, котрий довго сидів на низькому старті і віднині таки увірвався в українську політику.

Саме Віктор Медведчук сьогодні перебирає на себе увесь негатив проукраїнськи налаштованого електорату й збирає докупи уламки Партії регіонів часів Януковича.

Саме Медведчук цементує довкола себе тих українців, які дійсно прагнуть "миру за будь-яку ціну" та фактично готові до дружби з Росією.

Медведчук дедалі частіше фігурує в новинних сюжетах на телеканалах, він постійно в стрічках новин, його цитують та переповідають, він стає темою номер один у соцмережах, його дружина потрапляє в гучний скандал загальноукраїнського шоу, практично всі ЗМІ обговорюють скандал, пов'язаний з Медведчуком під час зйомок фільму про Василя Стуса.

Медведчук є мейнстрімом українського інформаційного простору.

Медведчук за змістом став (та й був) противником європейських та євроінтеграційних прагнень більшості українців. Саме ці прагнення закріпити на рівні Конституції пообіцяв Петро Порошенко.

Відтак, Медведчук об’єднав прихильників Порошенка й Тимошенко в боротьбі за європейську Україну.

І далі питання про прихильність чи то до Порошенка, який "забезпечив безвіз, який проводить реформи, який розбудовує армію, який не пустив ворога до Києва, який здобуває томос…", чи то до Тимошенко, яку постійно "в’яжуть з Медведчуком та російським впливом", для проукраїнського виборця буде вкрай актуальним.

Україну ставлять перед вибором – або Порошенко, або Медведчук. І в цій конфігурації Тимошенко постає перед загрозою переходу на другий план.

Тут час працює проти неї. Тут працює виборча технологія в найкращих її проявах.

Чи вдасться Тимошенко зберегти власне ядро? Покаже лише час.

ВОНА також працює.

Валерій Клочок, політичний та економічний експерт

Спеціально для УП