Сфальсифицированная победа Владимира Путина

Дехто в Україні та країнах Заходу засліплений неоімперським фасадом Кремля настільки, що не помічає громадянського суспільства поза ним.

Його ж представники проводять нині безпрецедентну перевірку підсумків виборів президента Російської Федерації, що відбулися майже три місяці тому.

Авторитетна російська "Нова газета" 3 червня започаткувала публікації про неспростовні докази масштабних фальсифікацій результатів голосування, що взяті з відеокамер, встановлених за урядовим розпорядженням на дільницях.

Під відеоспостереження потрапили виборчі скриньки, підрахунок голосів, складання і підписання протоколів.

Громадські активісти обрали однаково і просту, і трудомістку методику з метою порахувати дійсне число тих, які опустили бюлетені в урни, порівнявши з даними Центральної виборчої комісії Російської Федерації.

Уже проведені дослідження шокували, адже справжня явка переважно вдвічі-втричі, ба навіть уп’ятеро нижча за офіційну. Наразі уважно переглянуто відеозаписи з півсотні дільниць – по десять із п’яти регіонів: Дагестан, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Татарстан, Чечня. Встановлено, що на тих дільницях дописали понад 31 тисячу фіктивних голосів.

Усвідомлюючи, що влада після виборів швидко обмежить доступ до виборчої інформації, російські волонтери записали трансляції в день голосування. Примітно, що відеокамерами оснастили в Росії понад 46 тисяч дільниць з усіх 97,7 тисяч.

Активісти скачали записи обсягом понад 50 терабайт. Витратили на це 28 годин, розпочавши скачування трансляцій на дільницях Камчатки 17 березня о 22:30 за московським часом і завершивши 19 березня о 3:00, коли проголосувала Калінінградська область.

Легітимність Володимира Путіна якщо не під знаком питання, то сильно затьмарена. Усупереч "білосніжним" заявам хазяїна Кремля, останні президентські вибори аж ніяк не виглядають чистими.

Вкидання, підробки, порушення процедур підрахунку бюлетенів мали повсюдний характер. Уже не важливо, чи була гідна альтернатива Путіну, чи виграв би він і без "ексцесу виконавців".

Тож не дивно, що згідно з опитуванням Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ), буквально за місяць після виборів рейтинг довіри до Путіна знизився відразу на сім відсотків – від 55,3 до 48,4%.

Про масове спотворення результатів цих виборів говорили не лишень росіяни, а й українці, котрі відстежують колізії на окупованому Кримському півострові. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров здобув інсайдерські відомості про не визнане світом голосування в Криму.

Йшлося про 42% явки, 8% недійсних і зіпсованих бюлетенів. Однак Центральна виборча комісія Росії показала явку на півострові 71,5%, а Путіну зарахувала понад 92% голосів.

Вибори 18 березня 2018 року відрізнялися від усіх попередніх числом осіб, хто голосував не за місцем проживання, а за місцем перебування – майже 6 мільйонів росіян.

Традиційно відкріпні талони вибирали удесятеро менше виборців. Вразила масовість і концентрація "прикріплених" на 17 тисячах дільниць.

М’яко кажучи, сумнівно Володимир Путін установив національний рекорд. Уперше в історії Росії обраний президент отримав прихильність понад половини всіх виборців або ж 76,7% голосів за явки в 67,5%.

З усіх президентських виборів тут активність електорату досягнула найвищого показника 1991 року (76,7%), проте вперше переможець здобув більшість від списку виборців (понад 56,4 мільйонів або 51,8%).

За гарячими слідами різноманітні дискутанти пояснювали (правильніше – виправдовували) офіційні дані сукупністю чинників: потужною інформаційною кампанією, настроями "кримнашизму" (голосування спеціально призначено на день, коли Росія незаконно анексувала Крим) й антизахідництва, особливим підбором конкурентів, загальнонаціональним страйком виборців Олексія Навального – серйозного путінського суперника, якому завадили зареєструватися кандидатом у президенти.

Проте найголовніший чинник досвідчені російські фахівці відразу ж визначили ретельним статистичним аналізом, за яким рівень фальсифікацій сягнув до 10 мільйонів "підозрілих голосів".

Окремо йшлося про жорсткий примус до голосування. Завдяки адміністративному ресурсу нагнали до 7 мільйонів додаткових виборців, які в основному ставили позначки в бюлетенях за Путіна.

Задовго до голосування Кремль зажадав від управлінської вертикалі беззастережного виконання формули 70/70, де у відсотках довели бажані явку і підтримку "основного кандидата" – чинного президента. Отримали такі ж дзеркально "красиві" відсотки: 67/76.

Іншого на неконкурентних виборах при авторитарному режимі ніхто не сподівався. Для Путіна це вже четвертий президентський термін – наступні шість років правління, яке називають пожиттєвим.

Його забезпечила згадана посилена мобілізація залежного електорату – працівників бюджетних установ і приватних компаній. Держава штучно простимулювала підвищення явки виборців.

Фактично, для бюджетників неділя 18 березня стала робочою без відповідних виплат. І через те член Центральної виборчої комісії Росії, доктор юридичних наук Євген Колюшін письмово висловив розлогу незгоду (окрему думку), оскільки неодноразово порушено принцип вільних виборів.

Щоб ефектно переобрати Володимира Путіна, державні органи цілеспрямовано застосували арсенал брудних технологій: недопуск й упослідження кандидатів, промивання громадянам мізків підконтрольними медіа, адміністративний тиск, прямі фальсифікації.

За підрахунками спостерігачів від опозиції, явка виборців у конкретних містах і регіонах відрізнялися від офіційних на 12-35%. Велетенський розмах фальшувань засвідчують наявні відеозаписи. І не тільки вони.

За післявиборчу ніч число російських виборців зросло на 1,5 мільйона. Це 2% від тих, які проголосували (73,6 мільйони). Якщо на дев’яту ранку 18 березня в списках було 107,2 мільйонів виборців, то за добу – вже 108,7 мільйонів.

Кандидат у президенти, знаний економіст Григорій Явлінський вказав на підтасування електронного підрахунку голосів у державній автоматизованій системі "Вибори" і Комплексі обробки виборчих бюлетенів, яким скористалося до 35 мільйонів осіб.

Американський сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем не був самотнім в іронічному привітанні Володимира Путіна з його "фальшивою перемогою у фальшивих виборах". Після побаченого довголітній президент-диктатор Білорусі Олександр Лукашенко в інтерв’ю учасниці виборчих перегонів Ксенії Собчак зіронізував не гірше поважного американця.

Відомий російський діяч Володимир Кара-Мурза у впливовій газеті "The Washington Post" відмітив, що Кремль панічно боїться справжньої електоральної конкуренції, фальшуючи "вибори без вибору".

На них не потрапили дві головні опозиційні фігури – Борис Нємцов, убитий у лютому 2015 року, й Олексій Навальний, не допущений через політично мотивовану судимість. Останній провів ефективний страйк, у ході якого, образно кажучи, 35 мільйонів виборців не взяли участь у псевдовиборах чи, за словами Явлінського, в авторитарному плебісциті.

Повисли в затхлому повітрі політичної дійсності сучасної Росії риторичні запитання про те, чи означає "намальована" явка високу легітимність чинного президента і чи її зниження не веде до делегітимації.

Нинішня правляча верхівка Росії при владі два десятиліття. Будь-який нормальний прояв опозиції вважається передвістям революції. Незмінюваність й односібне правління веде до занепаду величезної країни, чия економіка на межі стагнації та рецесії.

На тлі державних авантюр, включно з війною з Україною, наступні президентські вибори в Росії взагалі губляться в тумані розбалансованої політичної системи. Її, на думку редакції російської "Незалежної газети" від 30 березня, важко вважати стабільною.

P. S. До речі, а чи не слід ідею онлайн-трансляцій з усіх виборчих дільниць повноцінно втілити на найближчих виборах українського президента для незалежного контролю за дотриманням демократичних цінностей?

Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Ужгородського національного університету

Спеціально для УП