"Гомофобия" жены Турчинова: обращайте внимание на проблему, а не фамилию

Марш рівності, поліція та ультраправі, висновок антидискримінаційної експертизи Міносвіти, стаття та інтерв’ю Ганни Турчинової, вимога її звільнити та реакція її чоловіка – це все віддаляє суспільство від реальних проблем та призводить до підміни понять.

Як наслідок – ми обговорюємо уявні, а не реальні проблеми.

Дії поліції на Марші рівності засвідчили: вміння та навички швидко й ефективно реагувати є, якщо є наказ. До цього був розгін протестів під Радою у березні цього року та ефективні дії 9 травня, але чомусь ветерани Афганістану змогли побити поліцію.

Ситуація з антидискримінаційною експертизою Міносвіти та гнівна стаття Ганни Турчинової показали, що жодна зі сторін не готова вести діалог без емоцій та спекуляцій.

Висловлювання декана факультету природничо-географічної освіти Національного педагогічного університету імені Драгоманова є приватною думкою викладача.

Сумніваюсь, що в рамках здобування природничо-географічних знань студентів педуніверситету навчатимуть згідно з християнськими уявленнями про світ. Хоча, з іншого боку, відповідальний вчитель біології та фізики має володіти знаннями з теорії креаціонізму.

У гарній школі батьки обирають ступінь допустимого плюралізму в навчальних програмах (етика, катехеза чи релігієзнавство), школа виховує, але спосіб та ідейні принципи виховання визначають батьки.

Зрозуміло, такий підхід можливий тільки там, де вчитель може вдосконалюватися і готовий вчити, а не шукає півтори ставки.

Також у педагогічному університеті існує сертифікатна програма "Сімейне та психологічне консультування", яка створена не на кошти іноземних фондів, як це буває з популярними "Гендерними студіями", а на ентузіазмі викладачів. Ця програма функціонує в рамках кваліфікацій "магістр богослов’я", "викладач  богословських дисциплін", "фахівець з сімейного та психологічного консультування", "практичний психолог".

Будучи одним зі співавторів програми, хочу зазначити, що студенти, які нині навчаються на цій програмі, декларують свою релігійну приналежність, але завдання та програма є абсолютно світською та плюралістичною – у ній передбачається розгляд різних матримоніальних стратегій, що панують у суспільстві.

Хочу підкреслити, що кожен викладач має право на особисті погляди і не має боятися їх висловлювати публічно, навіть якщо комусь вони видаються антинауковими.

Натомість хочеться заохотити правозахисників реагувати не тільки на прізвище дружин, а й інші порушення в стінах педагогічного вишу, як-то зрив засідань гендерного клубу, примус до відвідування релігійних зустрічей або рада ветеранів без актуальних ветеранів.

Споглядаючи на кар’єри дітей, дружин, коханок та інших родичів українських депутатів, міністрів, митників або прокурорів, видається, що керманичі плутають сімейні (традиційні) цінності з непотизмом часів середньовіччя, а Церква підіграє цим упередженням.

В Україні немає жодної кризи сім’ї. У нас демографічна катастрофа (про причини та наслідки окремо і не тут), яка розпочалася зі стагнації у 1980-х, а в 90-х поглиблювалася соціальними та політичними катаклізмами. Однак українська крива народжуваності прямо корелюється з ВВП.

На сьогодні не "гендер" є загрозливим, а умови дітонародження та смертність немовлят на рівні країн Африки.

Конституція України прямо визначає, чим є шлюб, натомість будь-які інші форми співжиття можуть регулюватися цивільними угодами, які реєструють у нотаріуса.

Держава має право та обов’язок регулювати всі сфери людського життя, але ступінь регулювання визначають громадяни.

Хочемо ми цього чи не хочемо, але нові громадяни України можуть або народитися, або приїхати – стратегію обирає уряд.

Замість підсумку: жодна з партій не взяла участь на стороні прихильників чи противників Маршу рівності. З одного боку, це страх остракізму і відсутність чітких ідеологічних позицій. З іншого – організатори маршу зробили висновки з "плакатних" помилок, які трапилися минулого року.

Я переконаний, що рано чи пізно вулицями Києва пройде справжній марш за реальну Рівність. Але для цього потрібно вирішити проблеми з правом на життя, забезпечити доступ до медицини і питної води, освіти, справедливий суд та гарантувати свободу віросповідання по всій території України.

Євгеній Білоножко, спеціально для УП