Как выйти из тупика в Грушовичах?

Ексгумація останків, знайдених у Грушовичах під час розкопок, засвідчила, принаймні, два незаперечні факти.

Перший: поляки не мали рації, коли зруйнували пам’ятник УПА, мотивуючи це відсутністю реальних поховань.

Другий: існує велика ймовірність, що серед поховань є тіла бійців ОУН і УПА, тобто українців, які зі зброєю в руках боролися за незалежність України. Принаймні, українські експерти в цьому не сумніваються.

Однак польська сторона другий факт не визнає. Навпаки, Інститут національної пам’яті Польщі уже зробив заяву, що захоронень українських націоналістів у Грушовичах не виявлено.

Об’єктивно ситуація заходить у глухий кут.

Переконаний, що українські експерти легко підтвердять свої висновки. Зрештою, це вже зробив історик, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак, який стверджує, що в могилі знайдено останки українців, які були учасниками національно-визвольного руху.

А саме – станичного ОУН Тимка Базилевича, курінного лікаря УПА Павла Клочника, старшого стрільця, сапера УПА Дмитра Грицаля, боївкаря СБ "Гонти" та районного референта СБ Дмитра Козака.

Ще більше переконаний, що ІНП Польщі ніколи не змінить своєї думки з цього питання, зважаючи на ситуацію, яка існує в Польщі, де, фактично, досягнуто суспільного консенсусу в засудженні ОУН і УПА та звинуваченні їх у "геноциді" та інших "злочинах".

Нагадаю, що з цього приводу в Польщі ухвалено низку законів, від яких поляки не відступлять.

Чи існує вихід із цієї, насправді, драматичної ситуації?

Посол України в Польщі Андрій Дещиця пропонує продовжити дослідження, а в разі підтвердження поховань ОУН і УПА поляки мають відновити могилу.

Цікаво, він сам хоч вірить у те, що говорить? А точніше – вірить, що в Грушовичах незабаром відновлять пам’ятник УПА?

На мою думку, ситуацію в Грушовичах мала б розглянути спільна українсько-польська комісія, яку очолюють віце-прем’єри України і Польщі і яка створювалася для того, щоб вирішувати такі питання. Це, до речі, стане тестом на ефективність її роботи.

Якщо буде знайдено "спільний знаменник", тобто висновок, сторони мали б його прийняти, яким би він болючим для них не був.

Якщо ж комісія усунеться від цієї справи, або не досягне порозуміння, для України залишається тільки один шлях – здійснити перепоховання своїх героїв на території сучасної Української держави.

На мій погляд, це вбереже тлінні останки від можливої наруги, покаже, що Україна шанує своїх героїв і не збирається йти в польському фарватері політики історичної пам’яті, де немає місця героям з ОУН і УПА.

Польща в такому випадку мала б пояснити цивілізованому світові свою поведінку, яка нічого спільного не має з європейськими стандартам і християнськими цінностями.

Ситуація в Грушовичах актуалізує необхідність появи в Україні Пантеону Героїв, про який багато розмов, але не видно конкретних справ. Пантеон Героїв мав би, у тому числі, стати пристановищем для українських героїв, яким уже після смерті не дають спокою.

Богдан Червак, голова ОУН, спеціально для УП