Аудитор НАБУ от Рады: конец Марлезонского балета?

У Верховній Раді вчергове розгортаються непересічні баталії стосовно обрання аудитора для Національного антикорупційного бюро України.

Справа в тому, що парламентарі вже другий рік ніяк не визначаться, кого ж обрати до складу комісії, яка даватиме незалежну оцінку ефективності діяльності НАБУ, його операційної та інституційної незалежності, у тому числі вибіркового аудиту кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснювалося співробітниками Бюро.

Згідно з частиною 6 статті 26 профільного закону "Про НАБУ", вищезгадану оцінку (аудит) проводить комісія у складі трьох членів – від Кабінету міністрів, президента і Верховної Ради.

Зазначені органи влади мають щорічно визначати по одному кандидату з осіб, які мають володіти значним досвідом роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, судах за кордоном чи міжнародних організаціях, володіють необхідними знаннями та навичками для проведення подібного аудиту, а також відповідати високим вимогам щодо ділової репутації.

Іншими словами, пройдисвітів з "лижно-інструкторським" бекграундом, що обслуговували інтереси олігархічних груп або безпосередньо афілійовані з ними, у складі комісії апріорі бути не може. Але парламентарі з разу в раз намагаються просунути "дружніх" аудиторів до її складу.

Навіщо це робиться? Відповідь до банального проста: згідно з частиною 4 статті 6 закону "Про НАБУ", негативний висновок аудиторів є підставою для звільнення директора Бюро.

Якщо Артема Ситника ніяк не можуть вгамувати через гальмування судового розгляду справ чи саботування з боку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, то його треба просто прибрати з посади в інший спосіб – призначити своїх аудиторів, швидко провести "перевірку" з подальшим негативним висновком, оприлюднити результати і звільнити.

Про цей сценарій у політичних колах не говорив хіба що лінивий. Подібний формат для так званої політичної еліти залишається єдиним варіантом, коли НАБУ проявляє неабияку активність у розслідуваннях стосовно найближчого оточення президента та його сателітів з "Народного фронту", "Опоблоку" тощо.

Переповідати попередні акти Марлезонського балету в Раді немає жодного сенсу. Зосередимося на черговій спробі, яка замайоріла на горизонті.

Цього разу на новий конкурс на посаду аудитора НАБУ подалися 5 кандидатів – Валерій Небога, Юрій Ліхненко, Володимир Василенко, Вадим Меламед і Томас Файєрстоун. Наші колеги з Центру протидії корупції вже деталізували попередній досвід і біографічні дані згаданих осіб.

Двоє з кандидатів – Валерій Небога та Юрій Ліхненко – є пенсіонерами без відповідного досвіду. Третій – Володимир Василенко – працював суддею в міжнародному суді ООН та представляв Україну в Раді ООН з прав людини.

Проте складається враження (особливо після підтримки з боку Олега Ляшка), що саме на нього і зроблять ставку політично вмотивовані парламентарі, які хочуть отримати потрібний "результат" (план дій описано вище).

Четвертий кандидат – Вадим Меламед – працював 25 років адвокатом в Ізраїлі, де займався трудовим правом і врегулюванням питань емігрантів з України. Зрозуміло, що і він не має досвіду, визначеного законом як обов’язковий.

Останнім кандидатом є Томас Фаєрстоун, що працював в органах досудового розслідування та прокуратурі США. Як зазначили в ЦПК, він 6 років обіймав посади у відділі боротьби з організованою злочинністю прокуратури США в Нью-Йорку, де спеціалізувався на "російських справах", розслідував корупційні кейси та відмивання коштів.

Як наслідок, найбільш релевантною кандидатурою видається саме Томас Фаєрстоун.

До речі, в українських реаліях американський екс-прокурор також має повноцінно орієнтуватись, адже саме він брав участь у відбірковій комісії під час обрання керівника для Нацагентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

І саме сьогодні – 16 травня – профільний комітет ВРУ з питань запобігання і протидії корупції матиме змогу заслухати в.о. голови комітету Юрія Савчука стосовно відбору представника від Верховної Ради у члени комісії щодо незалежної зовнішньої оцінки (аудиту) діяльності НАБУ.

Поки в Порядку денному роботи засідання комітету цього питання немає, але джерела свідчать – воно може неочікувано винирнути з нетрів "політичної волі".

Нагадаю, що Кабмін ще рік тому визначився зі своїм кандидатом. Ним став український правник, викладач, член-кореспондент Академії правових наук Михайло Буроменський.

Не стану давати оцінку цьому обранню, адже серед інших кандидатів фігурували всесвітньо відомі Карлос Кастресана, Роберт Сторч та Джованні Кесслер. Саме їх підтримував і Реанімаційний пакет реформ. Але не так сталося, як радили представники антикорупційних громадських організацій.

Наразі проблема в тому, що після призначення Радою свого аудитора президент швидко завершить цю шахову партію, призначивши третього "темного коника".

Як наслідок, не забариться негативний висновок стосовно роботи НАБУ і Рада, за пропозицією не менш як третини народних депутатів від конституційного складу (150 парламентарів), може ухвалити рішення про звільнення директора Бюро з посади.

Буквально вчора на засіданні Антикорупційної групи РПР проговорювалося питання щодо обрання Верховною Ради аудитора. Єдиним релевантним кандидатом, що відповідає критерію стосовно професійному досвіду і має відповідну репутацію, серед п’яти вищезгаданих є Томас Фаєрстоун.

Хотілось би побачити незалежний аудит, а не зрежисований цирк, що так бажають організувати переважна більшість парламентарів, які дотичні до "корупційного" порядку денного в нашій країні.

Олександр Лємєнов, спеціально для УП