"Церковное обращение" Порошенко: почему за бортом осталась УГКЦ

У багатьох людей може скластися враження, що надання автокефалії православній церкві в Україні вирішить ключове питання українських християн – відновлення єдності, принаймні для церков, які прийнято вважати традиційними.

Очевидно, що не можна применшувати факт надання автокефалії, якщо такий відбудеться.

Україна давно заслужила мати власну православну церкву у співпричасті з іншими автокефальними православними церквами світу. Ця теза навіть не дискутується.

Але й не можна перебільшувати значення автокефалії, оскільки вона хоч і упорядковує церковне життя в Україні, але проблеми єдності не розв’язує.

Як відомо, суб’єктами руху за автокефалію витупили УПЦ-КП, УАПЦ та окремі єпископи УПЦ в єдності з московським патріархатом.

За бортом цього руху опинилася УГКЦ як церква власного права, що також належить до церков Київської традиції, зберігає східний обряд і вже давно стала важливим фактором не тільки церковного, але й суспільно-політичного життя України.

Нагадаю, що з лона УГКЦ вийшли такі моральні й духовні авторитети нації, як митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий, кардинал Любомир (Гузар).

УГКЦ не включена в рух за автокефалію тому, що формально не належить до спільноти православних церков, а визнає духовну зверхність Апостольської столиці – Ватикану, у цьому випадку Франциска – Папи Римського.

Тут не місце для історичних розвідок, які дають відповідь на питання, коли і як постала УГКЦ. Але для всіх очевидно, що без УГКЦ, за визнанням експертів найдинамічнішої у своєму розвитку церкви, неможливо собі уявити духовне життя сучасної України.

Предстоятель УГКЦ блаженніший Святослав уже заявив, що підтримує намір президента України Петра Порошенка домогтися автокефалії для православної церкви, і що його церква відкрита для діалогу.

"Створення єдиної Православної Церкви є, однак, тільки першим кроком задля досягнення єдності Церков Володимирового Хрещення в єдиній помісній Київській Церкві. Наступним кроком є екуменічний діалог між УГКЦ і об’єднаним українським православ’ям у напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви", – наголосив патріарх Святослав.

Його заява дає зрозуміти, що УГКЦ і надалі вважає себе церквою Київської традиції, трактує православні церкви як сестринські й готова вести з ними діалог, включно з питанням відновлення єдності або ж повернення до статусу церкви Володимирового Хрещення.

Чи можна стверджувати, що УКГЦ в діалозі з помісною, автокефальною православною церквою в Україні досягне мети? Врешті, від відповіді на це запитання залежить єдність християнської спільноти в Україні.

На жаль, так стверджувати сьогодні не можна. УГКЦ не розв’язала для себе одну важливу домашню задачу.

Йдеться про набуття нею статусу патріаршої церкви, якого вона домагається, ще з 1975 року, коли про це вперше заявив Йосиф Сліпий.

Набуття УГКЦ власного патріархату уже має свою історію. Фактично, кожен новий Папа Римський визнавав за УГКЦ право на такий статус. Але жоден з них не робив реальних кроків, щоб його надати.

Реально існували дві серйозні причини. Одна з них, це вимога Ватикану – церква має існувати на своїй території. Після відновлення у 1991 році державної незалежності, а відтак легалізації УГКЦ в Україні, ця причина вже усунена.

Друга – Рим до цього часу, на жаль, озирається на Москву, яка в категоричних і навіть хамських формах виступає не тільки проти надання патріархату, а й заперечує існування УГКЦ як такої.

При цьому треба визнати, що під сучасну пору позиція Кремля для Ватикану є важливішою, ніж інтереси церкви, яка репрезентує більше ніж п’ять мільйонів греко-католиків, які в умовах переслідувань і катувань часів радянської окупації зберігали і сьогодні зберігають вірність Апостольській Столиці.

Було б добре, коли б президент України і Верховна Рада звернулися також до Франциска Папи Римського з проханням сприяти наданню УГКЦ статусу патріаршої церкви, що остаточно б розв’язало їй руки для ухвалення рішення про відновлення єдності церкви часів князя Володимира.

Чи реальний такий сценарій? Цілком реальний, коли для тих, хто його хоче здійснити, на першому місті буде Бог і Україна.

Богдан Червак, голова ОУН, спеціально для УП