Антикоррупционная дамба: история с "Богданами" как последнее предупреждение для Порошенко

Словосполучення український політик треба писати в лапках.

У європейській культурі політика – це жертовна діяльність, спрямована на вирішення суспільних проблем. В українській – створення таких проблем.

Що більше хаосу в державі, то легше плести схеми.

Нерідко "українські політики" володіють численними фірмами, шахтами та заводами, що дозволяє їм збагачуватися за рахунок державних контрактів. Перефразовуючи полководця Наполеона, можна сказати, що один нечесний політик страшніший за ворожу армію.

Днями експертні кола в Україні збурила позиція президента Петра Порошенка, який раптом встав на захист державного суверенітету.

Здивування було викликано тим, що президент розкритикував не енергетичне посилення олігарха Ахметова, дотаційне Косюка чи медійне Жеваго.

Гарант заперечив допуск представників міжнародних фінансових донорів країни до створення давно назрілого антикорупційного суду. Мовляв, це шкодить суверенітету України.

Для того, щоб осягнути президентську логіку, треба в цілому розуміти осьову ідею сучасної політики: друзям – усе, іншим – закон. Адже дуже спокусливо використовувати закон у власних інтересах. При цьому захищатися від обурених громадян тим самим законом.

Така логіка підтверджується діями найближчого оточення Петра Порошенка.

У розпал дискусій навколо антикорупційного суду зовсім не поміченою залишилася заява першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського щодо ситуації навколо скандальних автомобілів "Богдан 2251". До слова, високопосадовець також є власником корпорації "Богдан".

Кілька місяців тому волонтери забили на сполох через те, що половина поставлених авто зламалися. Як згодом виявилося, Міністерство оборони замовило "Богдани" без конкурсу та, за інформацією з різних джерел, без усіх необхідних технічних випробувань.

Це при тому, що волонтери та соціально орієнтований бізнес продовжують власними силами відправляти на фронт медичний транспорт. Утім, до цієї групи людей чиновники Міноборони не зверталися за порадами перед укладанням контрактів.

Військовому відомству довелося заявити про призупинення прийому "Богданів" до усунення заводських недоліків. Створили навіть робочі групи. Туди увійшли військові, медики, волонтери та конструктори для розробки пропозицій з удосконалення авто.

Стало зрозуміло, що подібні обговорення треба проводити до замовлення техніки. Але пізно. Відмовитися від контракту військові чиновники вже не можуть. Залишається тільки вмовляти "Богдан" про перегляд умов співпраці, які виявилися засекреченими.

Такий збіг обставин наштовхує здатних до критичного мислення платників податків на думку, що без втручання вищих сил подібна закупівля просто не відбулася б.

Як має відреагувати цивілізована держава на подібну ситуацію?

Розсекретити контракти. Все ж таки не стратегічну зброю купували, а цивільний транспорт.

Провести службове розслідування. На час розслідування відсторонити Гладковського.

З'ясувати, чи проводилися технічні випробування повною мірою? Чи були альтернативи корпорації "Богдан"? Чи не завищена ціна на авто?

Результати розслідування продемонструвати публіці. За необхідності розірвати чи переукласти контракти. Вибачитися перед Гладковським, повернути на посаду. Або, якщо буде виявлено лобізм, звільнити з ганьбою. Винних у розтраті бюджетних грошей засудити.

Як відреагувала держава Україна?

На сайті РНБО з'явилася згадана заява самого Гладковського, у якій цитується 19 стаття Конституції. Згідно з останньою, посадова особа діє в межах тієї-таки Конституції та чинних законів. Дуже зручна стаття для чиновників, котра по факту дозволяє нічого не робити.

Всесвітньо відомий біолог Джаред Даймонд у своїй книзі "Колапс" наводить одну зі сторінок історії Нідерландів. Там розкриваються причини, чому нині помаранчеву країну вважають успішною.

Як відомо, Нідерланди розташовані нижче рівня моря, через що тамтешній народ змушений постійно боротися з великою водою. У середині 50-х років ХХ століття несамовита буря і приливна хвиля прорвали дамби та загородження.

Потонуло близько двох тисяч голландців. І бідних, які жили в низині, і багатих, які жили на дамбах.

"Ми постаралися, щоб такого більше ніколи не сталося, і всією країною оплатили дуже дорогі приливні бар'єри", – наводить Даймонд мудрі слова одного місцевого фермера.

На подібну логіку сьогодні мають перемкнутися і президент з народними депутатами, якщо хочуть позбутися лапок. Бо ж для України великою водою є саме розкрадання держави, а дамбою – антикорупційний суд.

І якщо найближчим часом здирники не отримають чесно заслужені вироки, то рано чи пізно політичний грабіж оголить фронт країни перед ворогом, якому не цікава Конституція України.

Гліб Канєвський, StateWatch, спеціально для УП