Антирейдерские агроштабы: эксперимент, который удался

Скепсис, недовіра, фрази "це битва з вітряками" – такою була реакція частини експертів, політиків та аграріїв, коли в середині серпня 2017 року Кабмін за ініціативи Мін’юсту створив в усіх областях України антирейдерські аграрні штаби.

Звісно, тоді хотілося вступити в дискусію й доводити протилежне. Але, взявши за принцип слова класика "нам своє робить", ми вирішили займатися агроштабами, а не суперечками.

Зараз, коли закінчився період роботи цих майданчиків, думаю, настав час підбити підсумки їхньої діяльності й спробувати переконати скептиків, що вони помилялися.

Отже, головним досягненням агроштабів стали жнива без сутичок між селянами і рейдерами, які теоретично могли закінчитися кровопролиттям.

Проти рейдерів, які намагалися захопити агропідприємства, порушено 17 кримінальних справ. Ми повинні розуміти, що завдяки оперативній реакції штабів ці 17 потенційно гострих конфліктних ситуацій зараз вирішуються у правовому полі, а не силовими методами.

Я дуже сподіваюся, що події в селі Бережинка на Кіровоградщині наприкінці весни цього року, коли лунали постріли і постраждали люди, були найвищою точкою напруження і вже ніколи більше не повторяться.

Саме для цього агроштаби займалися запобіганням рейдерських захоплень та не допускали можливих сутичок. Вони знизили градус напруги в агросередовищі під час гарячого періоду жнив.

Завдяки їм та роботі правоохоронців збір врожаю пройшов без судів Лінча, адже всі ми знаємо, скільки зараз у людей на руках зброї.

За час свої роботи агроштаби опрацювали майже 500 звернень. Але тільки 136 з них стосувалися питань рейдерства. Це означає, що озвучені певними діячами цифри про тисячі рейдерських атак, м’яко кажучи, не відповідають реальній ситуації.

Для згущення фарб та нагнітання ситуації вони називають рейдерством усе: побутові конфлікти, крадіжки врожаю, корпоративні суперечки. Однак до рейдерства це має такий же стосунок, як цукровий буряк до ковбаси, зате шокуючу цифру дає.

Важливо, що робота штабів не обмежилася лише вирішенням питань рейдерства. Паралельно Мін’юст проводив правопросвітницьку роботу. У рамках реалізації проекту "Я маю право!" міністерство запустило мобільні точки доступу до безоплатної правової допомоги – завдяки ним юридичні консультації отримали майже 15 тисяч українців.

За час роботи штабів представники Мін’юсту майже 1900 разів виїжджали у найвіддаленіші міста й села у всіх куточках України, щоб провести прийом та роз’яснити людям їхні права не тільки щодо земельних відносин, а й стосовно інших юридичних питань, які виникають у повсякденному житті.

Більше того, робота антирейдерських штабів дала поштовх до розробки проекту закону, спрямованого на посилення захисту майнових прав власників і користувачів земельних ділянок.

Проаналізувавши схеми, які використовують рейдери, Мін’юст разом з народними депутатами, МінАПК та аграрними асоціаціями розробив низку законодавчих змін, які перекриють агрозлочинцям поле для незаконної діяльності.

Про цей законопроект, який уже внесено до парламенту, я писала у своїй попередній колонці для "Української правди".

Думаю, найкращу оцінку нашій ініціативі дали асоціації "Аграрний союз України" та "Всеукраїнська Аграрна Рада", які нещодавно заявили, що за час роботи штабів вони зафіксували зменшення кількості рейдерських атак. Окрім того, профільні об’єднання виступили з закликом продовжити роботу агроштабів на постійній основі.

Наостанок можу з упевненістю сказати, що наш експеримент вдався. Агроштаби продемонстрували, що вони – приклад успішного унікального формату співпраці різних державних органів (Мін’юсту, Нацполіції, Генпрокуратури, Держгеокадастру та місцевої влади).

Тому ця позитивна історія варта того, щоб її застосовували й в інших сферах.

Олена Сукманова, заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації, спеціально для УП