Синдром НКВД в Харькове, или Назад в 30-е годы террора

Я чимало читав про терор 30-х років у книгах, чув про нього від літніх людей та був переконаний, що після Революції Гідності українське суспільство пройшло точку неповернення.

Я був певний того, що громада Харкова, яка захистила своє місто від "руського міра", виборола право на гідність і незворотність перетворень.

На жаль, помилявся.

Боротьба з інакодумством у моєму рідному Харкові набирає обертів. Громадських активістів, що викривають корупцію та намагаються боротись зі свавіллям влади, б'ють на вулиці, серед білого дня. Щоразу роблячи це більш зухвало. Жодного винного не притягнуто до відповідальності.

На місцевих підприємців, які не бажають "жити по-новому" та платити данину, у владних кабінетах чинять шалений тиск. На депутатів, що не згодні з "політикою партії", відкривають кримінальні провадження. Так у їхніх душах намагаються поселити страх.

На минулих вихідних, 18-19 листопада, до Харкова та області завітали Андрій Садовий та Олег Березюк.

І влада найпрогресивнішої (якщо вірити різним рейтингам маловідомих компаній) області не придумала нічого кращого як... на базі обласного управління СБУ створити оперативний штаб із мінімізації наслідків візиту Садового до Харкова.

З такого абсурду глузували навіть самі ж співробітники певних структур.

Хай там як, а шість вищих навчальних закладів обласного центру, студентської столиці країни, відмовили Олегу Березюку в зустрічі – лекції на історичну тему, без жодного політичного підтексту.

Сім великих підприємств області – у проведенні зустрічей з керівництвом та робочими колективами. Серед них – завод "Комунар", одне з великих харківських підприємств, на якому, очевидно, через тиск на керівництво, візит було скасовано за півгодини до початку.

У школах та лікарнях, де все ж таки було організовано зустрічі Олега Березюка, і його щиро приймали прості люди, розпочався справжній політичний терор. Вчителів та лікарів, присутніх на зустрічах, викликали до СБУ з вимогою дати пояснення! Одна вчителька, розповідаючи про те, що сталося, сказала: "Це 37-й рік!".

Так і є. Що далі? "Чорні воронки", люди, що зникають у нікуди, анонімки, засудження без суду і слідства тільки за погляди?

Наступного дня в Харкові відбувся форум молодіжного крила "Об’єднання "Самопоміч", на якому був присутній Андрій Садовий. У рамках форуму було заплановано панельні дискусії з членами молодіжної організації за участі народних депутатів та зустріч із депутатами та ініціативними групами Харкова і Харківської області.

За кілька годин до початку роботи форуму організатори отримали повідомлення про те, що приміщення медіа-центру "Время" (яке належить впливовому та нібито незалежному бізнесмену Олександру Фельдману), у якому мали проходити заходи, недоступне. Нібито через загоряння електропроводки.

У всій будівлі було вимкнуто електропостачання. Аби перевірити ситуацію, наші представники приїхали на місце та переконалися, що ніякого загоряння, зрозуміло, не було.

Так що змінилося після Революції Гідності? Шахтарські каски замінили на вишиванки, а "modus operandi" залишився той самий?

І виходить, що за картонними декораціями, які в Харківській області губернатор будує за допомогою Адміністрації президента, за всіми цими нагородами, за розпіареними зустрічами з послами, за поїздками в ПАРЄ ховається банальний страх та абсолютно "совкове" мислення.

Коли замість боротьби з російськими агентами та захисту спокою прифронтового міста, СБУ займається зривом зустрічей опозиційних політиків з людьми. Абсурд.

Влада, що живе в такому політичному середньовіччі, приречена.

Роман Семенуха, народный депутат, "Самопоміч", спеціально для УП