Закон о реинтеграции – много шума из ничего

Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.

Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".

Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.

Що насторожує?

Насторожує терміновість, з якою подано законопроект.

Він зареєстрований у Верховній Раді 4 жовтня о 15-00, а голосувати за нього депутатам пропонують уже зранку 6 жовтня. У профільного комітету на ознайомлення з текстом та розгляд був один день. Втім, комітет блискавично впорався і рекомендував ухвалити проект за основу.

При цьому суспільство, у широкому розумінні, та експертне середовище взагалі позбавлені часу на обговорення цього законопроекту.

При першому ж ознайомленні з текстом терміновість насторожує ще більше. Бо у тексті немає нічого, що не може зачекати тиждень, два чи навіть більше. Законопроект кардинально не вирішує жодної проблеми.

Яка ж справжня мета законопроекту?

Норми законопроекту мають декларативний характер, і принципово з їх ухваленням нічого не зміниться. Єдиною кардинальною зміною, яка відбудеться у разі ухвалення закону, буде усунення СБУ від керування бойовими діями на Донбасі.

За законопроектом, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях буде покладено на Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.

Сьогодні головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю є СБУ. Відповідно до закону "Про боротьбу з тероризмом", організація і проведення антитерористичних операцій покладено на Антитерористичний центр при СБУ.

Щоб передати керування бойовими діями від СБУ до Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ, необхідно офіційно позбутися назви "АТО" і замінити її на "агресію".

Імовірніше за все, це і є метою цього законопроекту. Усе інше – для відведення уваги.

Крім бойових операцій, на Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ покладається ще й контроль за діяльністю військово-цивільних чи військових адміністрацій у Донецькій та Луганській областях у разі їх утворення.

Тобто, якщо буде відновлено суверенітет України в окремих районах Донецької та Луганської областей, то контроль за місцевою владою здійснюватиме Об'єднаний штаб ЗСУ.

Задекларована вірність Мінським угодам

Це буде не перший закон, який легалізує Мінські домовленості. 

Так, президент оперативно вносив зміни і доповнення в законпроект. Так, комітет з нацбезпеки й оборони рекомендував замінити слова "Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року та Комплекс заходів від 12 лютого 2015 року" – на "резолюції Ради безпеки ООН, прийняті у зв’язку з російською збройною агресією проти України у Донецькій і Луганській областях". 

Але як не переставляй слова – зміст лишається той самий: це чергова легітимізація "Мінських", про юридичну нікчемність яких вже багато написано і сказано.

На виконання Мінських угод уже були попередньо схвалені зміни до Конституції, які містять скандальний пункт про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. Крім того, 18 жовтня спливає термін дії закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей".

Чи припинить це війну?

Чи наблизить ухвалення цього закону деокупацію частини Донбасу?

Відповідь є у самому законопроекті: "Дії Російської Федерації грубо порушують досягнуті на міжнародному рівні домовленості, зокрема шляхом систематичного недотримання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури".

Тобто, Україна визнала, що зробила все можливе – виконувала покроково Мінські домовленості. Але агресор не вгамовується, при цьому Україна залишається відданою політиці мирного врегулювання.

Отже, відновлювати суверенітет збройним шляхом Україна не буде.

Війну визнали

Розчарування владою породжує підозри до будь-яких її ініціатив. Зокрема, цей законопроект привернув увагу відсутністю у ньому слова "війна". Але мовою міжнародного права "війна" – це і є "агресія".

Агресія, тобто озброєний напад однієї держави на іншу, є міжнародним злочином. Таким чином, наявність у законопроекті словосполучення "збройна агресія" – це і є формально визнання парламентом України війни.

Чому лише зараз? Бо саме зараз виникла необхідність передати керування збройними діями від СБУ до Об'єднаного штабу ЗСУ.

Деталі, у яких криється диявол

Власне, на появі "агресії" в тексті щирість та відвертість завершується.

Так, проект закону спрямований на правове врегулювання державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях.

Але ж насправді цю політику провалено. І наразі актуальною є політика відновлення суверенітету – а не забезпечення.

У преамбулі законопроекту все ще згадується, що Російська Федерація ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні. Це ніби заготовка для кроку назад. Ніхто ж не знає, як будуть розвиватися події.

Але насправді ніякої терористичної діяльності не було. Принаймні, якщо керуватись українським кримінальним законодавством. Бо метою Російської Федерації є посягання на територіальну цілісність України, а не порушення громадської безпеки, залякування населення тощо.

Зовсім незрозуміло, чому президент в 11-й статті свого законопроекту називає Крим "тимчасово окупованою територією". Адже Крим анексовано – тобто у насильницький спосіб приєднано до території Російської Федерації. Та й у міжнародно-правових актах розділяють ці два поняття.

Невтішні висновки

Деокупація та завершення війни – дві найбільш електорально вдячні теми. З ними не конкурують навіть пенсії.

Тому цей закон прогнозовано буде інформаційним приводом номер один, якщо правильно організувати піар-стратегію.

Але нічого кардинально цей закон не змінює.

Тобто, нескоро ще будуть деокуповані окремі райони Донецької та Луганської областей.

А про звільнення Криму у законопроекті не йдеться.

Анна Маляр, спеціально для УП