Когда исчезнут очереди за биометрическими паспортами?

В Україні не спадає ажіотаж на паспортні послуги після введення безвізового режиму з Європейським Союзом. Черги стали дещо меншими, але ця послуга і надалі залишається однією з найпопулярніших серед громадян.

Крім охочих скористатися безвізом, на зростання черг впливає і велика кількість тих, хто повинен отримати новий "внутрішній" паспорт у формі картки – наразі це громадяни віком 14-16 років. Вони потребують послуг від того ж самого персоналу на тих же робочих місцях.

Паспортні послуги сьогодні можна отримати у всіх підрозділах Міграційної служби (ДМС), у деяких центрах надання адмінпослуг (ЦНАП), або ж у державному підприємстві "Документ", відомого як "Паспортний Сервіс". Останнє, щоправда, незаконно стягує з клієнтів додаткові 400 гривень під час замовлення паспортних документів.

Варто нагадати, що законодавство дозволяє надавати працівникам ДМС паспортні послуги у приміщеннях ЦНАП. Це передбачено розпорядженням Кабміну від 16 травня 2014 року. Ідея виглядала абсолютно логічною.

Адже чому б працівникам ДМС, що переважно працюють у приміщеннях радянського зразка (інколи навіть без доступу до туалетів), не переїхати працювати зі своїм обладнанням до ЦНАП? Принаймні до тих, що мають сучасний ремонт, електронну чергу, комфортні зали очікування для відвідувачів, прозорі та відкриті фронт-офіси замість кабінетів, що зменшує корупційні ризики, а також готові прийняти до себе працівників ДМС?

Попри вищезазначені аргументи, керівництво ДМС категорично не бажає переміщати своїх працівників до ЦНАП. Причин називали дві.

Спочатку ДМС заявляла, що їй потрібне паспортне обладнання у своїх підрозділах, бо воно використовується і для обслуговування іноземців та осіб без громадянства. Потім про цей аргумент перестали згадували, бо всім очевидно, що в загальній кількості "споживачів послуг" ДМС абсолютна більшість – це українці. Їх обслуговування цивільними органами місцевого самоврядування природніше, аніж "напівміліцейська" система ДМС.

Наступний аргумент ДМС став простішим у комунікації: що більше місць (органів влади та установ), куди громадяни можуть звернутись за паспортами, – то краще для громадян. Так, на думку ДМС, буде менше черг.

Звучить це дійсно привабливо. Та є кілька "але".

По-перше, замовлення і отримання паспортів у тісних та непристосованих приміщеннях радянського зразка, якими є більшість підрозділів ДМС, – ніяк не може бути задоволенням для громадян і прийнятною альтернативою. Та й черги в них особливо не зменшуються, адже вони працюють у поганих умовах протягом обмежених днів та годин прийому.

На відміну від ЦНАП, що працюють не менше шести або п’яти днів на тиждень та семи годин на день, без обідньої перерви. Більше того, у ЦНАП – мабуть, усіх, крім київських, – є можливість поставити значно більшу кількість персоналу для роботи з паспортними послугами. У ДМС цієї гнучкості немає.

По-друге, сьогодні для ЦНАП де-факто створено такі умови, що їм складно починати надавати паспортні послуги. І все через перепони у закупівлі обладнання та підключенні до захищених каналів зв’язку.

Так, комп’ютер з фотоапаратом та іншою технікою для біометрики коштує біля 260 тисяч гривень за комплект. Хоча нині ДМС обіцяє спростити специфікацію і прогнозує вартість обладнання з програмним забезпеченням у діапазоні 170-180 тисяч гривень.

Прикметно, що програмне забезпечення для роботи з Єдиним державним демографічним реєстром складає у цій ціні біля 75 тисяч гривень. Хоча мало би надаватися державою безкоштовно. Натомість воно продається кількома приватними підприємствами та ФОПами?!

Саме ж обладнання теж можна купити лише у кількох постачальників. Це дозволяє їм легко тримати ціни, або й взагалі не продавати "товар" для ЦНАП. Є чимало фактів, коли органи місцевого самоврядування і їх ЦНАП не змогли придбати паспортні станції, хоча виділяли на це значні ресурси з бюджетів.

Що ж до захисту інформації під час оформлення паспортів, то ЦНАП взагалі можуть замовити цей необхідний сервіс лише у монополіста – держпідприємства "Українські спеціальні системи" (ДП "УСС").

За підключення від кожного центру вимагають заплатити від 100 до 150 тисяч гривень, а далі щомісяця треба сплачувати ще близько 7 тисяч гривень (знову ж таки, є обіцянки знизити плату орієнтовно на 2 тисячі). За таких умов, з понад 700 ЦНАП в Україні, паспортні послуги сьогодні надають лише біля 30.

Отже, більшість громадян вимушені вистоювати кількаденні черги у жалюгідних умовах у підрозділах ДМС або ж для прискорення звертатися до ДП "Документ" ("Паспортний сервіс"). Суттєвого збільшення місць для звернення за паспортами немає.

Цікавим питанням є також розподіл коштів на територіальні органи й підрозділи ДМС та ДП "Документ". Чи зацікавлена ДМС у покращенні стану своїх приміщень, якщо є власне підприємство, яке незаконно збирає з кожного громадянина додаткові 400 гривень за належний сервіс і добре на цьому заробляє? Чи не тому лише у ДП "Документ" такі красиві сучасні приміщення з кулерами і диванами?

Отже, українці й надалі будуть казати, що "в країні нічого не змінюється", поки вистоюватимуть черги у вузьких, страшних приміщеннях. Як за часів СРСР. Тому владі необхідно діяти на два "фронти":

1) зробити все, щоб підрозділи ДМС разом із працівниками і обладнанням перемістились у ті ЦНАП, які належно облаштовані й готові їх розмістити (що особливо логічно там, де в секторах ДМС працює по кілька працівників на район чи місто);

2) суттєво здешевити ціну обладнання для паспортних послуг за рахунок перегляду специфікації та максимального залучення великої кількості постачальників на ринок.

Також необхідно зменшити ціну за послуги щодо захисту інформації або й взагалі змінити механізм підключення до каналів конфіденційного зв’язку та щомісячного обслуговування. Наприклад, щоб заохотити органи місцевого самоврядування надавати паспортні послуги, витрати на підтримку захищених каналів зв’язку могли б покриватися державою, а не окремими органами влади.

У цій частині ще треба зрозуміти, як функціонує ДП "УСС" і що варто змінити. Зокрема, мав би втрутитись і Антимонопольний комітет України.

Ще одне питання, яке потребує з’ясування – чому програмне забезпечення для роботи у державному реєстрі (ЄДДР) продається приватними суб’єктами господарювання, а не надається державою безкоштовно для органів місцевого самоврядування?

Наразі маємо ситуацію, коли багато ЦНАП і органів місцевого самоврядування, що їх утворюють, не мають мотивації для налаштування паспортних послуг. Адже у великих містах кошти від роботи ДМС і так надходять до місцевих бюджетів. А в малих громадах виникає логічне питання – чи повернуться півмільйонні інвестиції у паспортні послуги?

Тож маємо зачароване коло. ДП "Документ" має добрі заробітки. Громадяни вже звикли до поборів і не готові витрачати час на "приструнення" ділків у владі та слухняно сплачують за "послуги" цього ДП.

Працівники ДМС потерпають від черг і злості відвідувачів, але очевидно знаходять для себе інші компенсатори та мотивації. Керівництво держави імітує покращення у цій сфері.

Молоді громадяни, які вперше отримують "внутрішній" паспорт (ІD-картку) – зустрічають перше "вітання-загартування" у відносинах з державою.

До речі, вкотре нагадаємо, що паспортні послуги у цивілізованих країнах, як-то Польща, ФРН, Канада, надаються в аналогічних до ЦНАП офісах. Бо "внутрішні" паспорти пов’язані також з іншими послугами та життєвими ситуаціями – зміна місця проживання, шлюб та зміна прізвища, втрата чи викрадення документів тощо.

У підсумку слід зауважити, що допоки держава не забезпечить громадянам комфортний сервіс у належних приміщеннях, без черг та додаткових поборів, – гасло "Україна – це Європа" так і залишатиметься лише мрією. А черги не зникнуть ще кілька років.

Або ж можна розчистити ці "авгієві стайні".

Віктор Тимощук, Євген Школьний, експерти Центру політико-правових реформ, спеціально для УП