Ксения Собчак как президент России. Реальность игры

Минулого тижня російську політичну кухню зірвала приголомшлива новина. Після зустрічі з Володимиром Путіним московська світська діва Ксенія Собчак оголосила про висунення своєї кандидатури на посаду президента РФ.

Усі соціальні мережі й форуми рвало на шматки. Такої навали добірної російської лайки чи то з радості, чи з горя я ще не чув і не бачив. Росіяни відчули, що це – не просто гра. І, схоже, від шоку й переляку їх прорвало. А висловити це вони могли лише в один спосіб.

Наскільки реальною є заміна кремлівського лідера наступного року? Ви в це не вірите? Я теж досі не вірив. Гадаю, що не вірив ніхто. Але спробую вам довести, що це – хоч і недоконаний факт, але цілком вірогідний сценарій.

За два місяці – у січні 2018 року – за санкційним законом, американським законодавцям має бути надано списки всіх наближених до Кремля російських персон із вичерпним переліком вивезених за кордон статків. Ця колосальна сума вже відома – близько 1 трильйона американських доларів. Також відомий, але ще не озвучений, список осіб, причетних до пограбування російського народу.

При всьому контролі російських ЗМІ владою, заблокувати інформацію про тотальне пограбування російського народу практично неможливо. А це може стати таким шоком, який здатен призвести до непередбачуваних наслідків.

Як і ви, я не впевнений, що це приведе нинішнє російське суспільство до революцій і майданів. Але рейтинг "царя" на фоні погіршення економічної ситуації та очікуваного на кінець року обвалу рубля може катастрофічно завалитися. Цьому сприятимуть і серйозні репутаційні втрати серед залишків учорашніх таємних і відкритих прихильників Росії та її керівництва у світі.

Потрібно буде нагально щось робити. Або, принаймні, забезпечити максимально надійний план "Б". Для цього, щоб не загострювати подальшу ситуацію навколо РФ, потрібні будуть радикальні зміни. Або їх імітація. Велике падіння старих губернаторів і міністрів останніми місяцями і заміна їх 35-річними – передвісник великих змін. Або створення враження таких змін.

Путін, звичайно, почне (і вже почав!) шукати наступника у найближчому оточенні. Але це не задовольнить не тільки міжнародну спільноту, а й власний народ, на якого не може не вплинути відкрита американською фінансовою розвідкою колосальна сума вкрадених у нього грошей. Тому наступника з близького оточення ображені росіяни можуть просто не обрати.

Його доведеться шукати якщо не серед ворогів, то серед лібералів, з якими у Путіна і його оточення не склалося. Але виходу немає!

І ось тут відома світська персона, інтелектуалка з політологічною освітою, розкрученим ім’ям, ліберальними поглядами, з сім’єю якої у Володимира Володимировича давні й добрі стосунки, може навіть дуже знадобитися.

Крім того, Ксенія Собчак, незважаючи на українське коріння батька, дуже російська особа – смілива, ефектна, переконлива. Схоже, Путін довіряє їй навіть більше, ніж своєму оточенню. І – найголовніше – вірить, що може отримати від неї гарантії особистої безпеки.

Розуміючи колосальні можливості свого кар’єрного зростання, Собчак може такі гарантії цілком надати. І більше того – дотриматися їх у майбутньому.

Так, спочатку Росія буде в шоці. Давно вже нею не правили жінки. І як же без Путіна?! Але згодом згадають Катерину ІІ, царицю Софію.

Якщо Ксенію вчасно публічно підтримає Путін, ще до його морального падіння, яке в будь-якому випадку неминуче після оприлюднення його фантастичних статків, – то все може дуже добре спрацювати.

І Володимир Володимирович може вийти сухим із води, навіть уникнувши кримінальної відповідальності за скоєне.

Звичайно, якщо новий президент оголосить курс на порозуміння з євроатлантичним блоком, поверне Крим, виведе війська з Донбасу, Південної Осетії, Абхазії, компенсує Україні й Грузії колосальні економічні збитки, заподіяні анексією… У цьому випадку Захід може повернути Росії трильйон вкрадених її елітою доларів США. Якщо переконається, що ці кошти буде використано за призначенням.

Ну як, непоганий сценарій для Росії? І для України теж. Як і для світу. Але, здається, занадто гарний, щоб бути реальним. Проте шанс є. Чи не так?

Віктор Мороз, політичний оглядач, спеціально для УП