Чем Украине грозит множественное гражданство?

На жаль, часто буває так (і не лише в нашій країні), що якусь дуже серйозну проблему починають вирішувати тільки після того, коли в результаті її існування стається або велика біда, або велика сенсація.

Ось і за проблему множинного громадянства чиновників взялися після скандалу з відстороненим керівником ДФС Романом Насіровим, у якого нібито раптово поруч з українським виявили і британське, і угорське громадянство, а СБУ про це, як то кажуть, ні сном, ні духом.

У результаті, у стінах парламенту почали, не побоюсь цього слова, масово реєструвати законопроекти – №6175 від 13 березня 2017 року, №6178 від 14 березня, №6178-1 від 27-го та №6178-2 від 29 березня – які, на думку їхніх авторів, повинні вирішити проблему множинного громадянства серед українських чиновників.

Ну й, звісно, попередити всі негативні наслідки, пов’язані з цим не зовсім законним, але досить популярним в українському політикумі явищем.

Довідково: Спроби законодавчо врегулювати питання множинного законодавства в Україні робилися неодноразово. У 2012 році навіть був проголосований законопроект, яким мав вводитись штраф за неповідомлення громадянином про отримання громадянства іншої держави. Проте законопроекту так і насудилося стати законом – адже тоді президент повернув його на доопрацювання, яке триває і по сьогодні.

Втім, для початку варто було б розібратися, що про інститут громадянства говорить Конституція України, а також закони.

Так, відповідно до статті 4 Основного закону, "В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом".

В той же час стаття 2 закону "Про громадянство" фіксує принцип, відповідно до якого в Україні існує єдине громадянство – "громадянство держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України".

Разом з тим, ця сама стаття не заперечує можливості набуття громадянином України громадянства іншої держави без втрати першого: "Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України".

А стаття 19 цього ж закону взагалі говорить, що однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. 

При цьому законом встановлено, що припинення громадянства України настає тільки після виходу відповідного указу президента.

Крім того, не встановлено, як саме громадяни України мають декларувати друге громадянство.

Довести факт наявності в громадянина України громадянства іноземної держави наразі практично неможливо. Більше того, законодавством не визначено жодних санкцій за множинне громадянство.

Та що там казати – навіть саме поняття "множинного громадянства" відсутнє.

Таким чином, маємо такий собі вінегрет, у якому неможливо ні порушників знайти, ні притягнути їх до якої-небудь відповідальності. Одним словом, скільки паспортів душа бажає – стільки й отримуй.

Тому й не дивно, що заявляти про наявність декількох паспортів сьогодні в нашій країні зовсім не страшно, а подекуди – навіть модно. Згадаймо лишень нашумілий випадок із на той час ще головою Дніпропетровської ОДА Ігорем Коломойським, який відкрито заявив журналісту, що має громадянство трьох держав – України, Ізраїлю та Кіпру.

У підсумку олігарх був звільнений із державної посади зовсім не через цей факт, а "за власним бажанням".

Тай, візьмемо хоча б найсвіжіший "громадянський" скандал, що розгорівся навколо уже згадуваного Романа Насірова. І тут варто зазначити, що до чиновника не застосували жодних санкцій через його сумнівне громадянство, принаймні поки що – а просто зобов’язали здати всі наявні паспорти.

І взагалі, чи пригадуєте випадок, коли б за подібні речі у нашій країні хтось поніс би відповідальність? Питання риторичне…

Якщо звернутися до світового досвіду, варто зазначити, що таке явище, як множинне громадянство, є досить поширеним. Сьогодні інститут поліпатризму узаконений в таких країнах як Іспанія, Великобританія, Франція, Угорщина, Бельгія, Фінляндія, Канада, США тощо.

В Європі це питання регулюється спеціальною конвенцією про громадянство, яка встановлює, що кожна держава має право вирішувати, які наслідки має в її внутрішньодержавному праві факт набуття її громадянином іншого громадянства або його належності до іншого громадянства.

По суті, наявність кількох паспортів у пересічного громадянина навряд чи може нести в собі загрозу національній безпеці, чи корупційні ризики.

Втім, в Україні стосовно цього існує своя специфіка: з державними чиновниками все набагато складніше.

То чим же небезпечне поліпатридство в Україні?

– В умовах зовнішньої агресії проти України з боку РФ наявність в українських громадян російських паспортів може стати виправданням для путінського режиму стосовно введення своїх військ на українську територію (адже тут проживають "громадяни Росії", чиї права порушують);

– Крім того, наявність в українських громадян паспортів інших держав – це тривожний дзвіночок для України відносно можливої роботи власних громадян на іноземні спецслужби;

– Наявність множинного громадянства породжує виникнення множинної відповідальності у взаємовідносинах особи з державами, яка є дуже складною та містить корупційні ризики;

– Навряд чи чиновник, який відповідає за формування чи реалізацію державної політики України і при цьому має ще кілька паспортів інших держав, дійсно зацікавлений у розвитку та процвітанню України. Мало того – його справжні мотиви можуть бути діаметрально протилежними.

Зважаючи на це, а також під впливом скандалів, що періодично розгоряються в українському суспільстві внаслідок виявлення фактів наявності у державних чиновників громадянства інших держав – парламентарі й заходилися реєструвати законопроекти, спрямовані на вирішення цієї проблеми.

Першим з такою ініціативою виступив президент Петро Порошенко, запропонувавши дуже радикальний законопроект, відповідно до якого набуття громадянином України громадянства іншої держави тягне за собою втрату першого. За президентською задумкою, для цього, у разі прийняття законопроекту, президентські укази стануть більше непотрібними.

Законопроекти №№ 6178 від 14.03.2017; №6178-1 від 27.03.2017; №6178-2 від 29.03.2017 є менш радикальними і не спрямовані на викорінення такого явища, як множинне громадянство.

По-суті, пропозиції зводяться до законодавчого закріплення обов’язку громадянина України повідомляти про факти множинного громадянства з його боку та запровадження за порушення цього обов’язку кримінальної відповідальності, а також заборони особам з множинним громадянством займати посади у органах державної влади різних рівнів.

Критики президентського законопроекту апелюють до радикальних змін, що пропонуються цим документом, спираючись на твердження про поліетнічністть населення України.

Проте, світова практика показує, що подібні нюанси можуть бути врегульовані шляхом підписання відповідних міжнародних договорів.

У свою чергу, ведення проти нашої держави агресивної гібридної війни, а також прагнення України до кардинальних і якісних політико-економічних трансформацій, вимагають жорсткості державної політики на даному етапі. Безумовно, стосується це й інституту громадянства.

Тому, з цікавістю спостерігатимемо за законодавчою динамікою в даному контексті.

Втім, головне, аби процес нарешті зрушив з місця. Адже цілком очевидно, що так, як це є сьогодні, тривати більше не може – мова йде про національну безпеку.

Олег Петровець, спеціально для УП