Быть или не быть. Вот в чем вопрос для "налоговой милиции"

Минулий тиждень для "податкової міліції" не минув безслідно. Її майбутньою долею, як виявилось, занепокоєнні не лише самі "податківці", але й уряд, парламент. До слова, саме уряд в кінці січня 2017-го ініціював розробку концепції роботи майбутнього податкового органу.

Нині в парламенті найактуальнішою законодавчою ініціативою є саме законопроект №4228 про реформу податкової міліції. Втім, він не був підтриманою депутатською більшістю, не дивлячись, чи є та коаліція, чи її немає.

Філософія "податкового" непорозуміння уряду та парламенту

Якщо проаналізувати палітру меседжів наших політиків у соціальних мережах та новинних стрічках у ЗМІ, питання нового податкового органу стало каменем спотикання для усіх. І, очевидно, не перестане бути ним, допоки, за прогнозами депутатів з податкового комітету, уряд не повернеться до повторного обговорення.

Одними із "непорозумінь" між представниками двох гілок влади – виконавчої і законодавчої – стало те, що представники саме законодавчої гілки образились на виконавчу, що їх не було запрошено і не долучено до робочої групи при прем'єр-міністрі до процесу обговорення концепції.

Цікаво, що непорозуміння мають місце й усередині самого уряду. Адже ще у вересні відомство Данилюка (МінФін) підготувало законопроект про реформу податкової міліції, який довгий час не вносився на розгляд уряду, а коли був презентований – отримав невтішні резюме від колег з МінЮсту. Як історичний підсумок, на засідання уряду законопроект від МінФіну не був підтриманий.

Вочевидь, "роковим питанням" стало питання підлеглості – взагалі моделі нового органу і моделі пропорції перерозподілу повноважень фіскальних та правоохоронних органів.

До слова, у світовій практиці є досвід підлеглості орану, що займався податковим наглядом і розслідуванням, зокрема, – до МінФіну, Мінюсту, МВС, фіскальній службі.

В Українській держав, на превеликий жаль, таке питання знову переходить з площини інституційної ефективності та спроможності – до питання політичної доцільності. А такий підхід ніколи не був оптимальним в контексті реформ правоохоронних органів в державі.

На думку міністра Данилюка, новий податковий орган потрібен в силу необхідності та актуальності ефективної боротьби з фінансово-економічними, податковими злочинами. І нарікатимуть його – Служба фінансових розслідувань.

Цей орган буде може стати до якісної роботи у складі 3500 осіб. Також передбачалось, що в нового органу будуть свої територіальні управління, по одному на три області.

Іншим, не менш вирішальним непорозумінням не появи нового податкового органу стало те, що питання квот не було погоджено в повній мірі – а саме, хто має право працювати у новоствореній фінансовій службі, яким роком обмежити минулий стаж за "папередників", та який відсоток фіскалів, що працювали у податковій раніше, мають право на продовження роботи у новій службі.

Податковій можливо бути. Що далі?

Результатом міжінституційного політичного ґвалту стало пробуксування питання створення Служби фінансового розслідування.

Чи став такий результат свідомим замовленням певних лобістських кіл в парламенті та уряді, достеменно поки що не відомо, хоча відкидати цю позицію не можна.

Наразі законотворча робота над реформою продовжується. Народні обранці заходились створити робочу групу з цього питання у складі – Острікової ("Самопоміч"), Кірша ("Народний фронт"), Курячого (БПП) та Нечипоренка ("Відродження").

Уряд, зі свого боку, за словами міністра фінансів Данилюка обіцяє вже на цьому тижні доопрацювати законопроект про податкову та запропонувати його розглянути на засіданні РНБО.

Це до речі "фішка" останнього періоду: питання з урядового функціоналу, яке є дискусійним або стосовно якого в уряду відсутні результати роботи – у режимі "політичного пінг-понгу" закидається на інший майданчик, у цьому разі РНБО.

Матимемо надію, що результати пінг-понгу не приведуть долю реформи податкової міліції до судових засідань – а вирішуватимуться компетентними політиками та бюрократами із владних кабінетів, із залученням усіх зацікавлених сторін, а очільники держави при цьому будуть справжніми менторами в можливих чергових непорозуміннях.

А поки що складається враження, що в нашого уряду та парламенту очевидні хвороби політичного, інституційного та професійного росту.

Тимур Чмерук, спеціально для УП