Судебная реформа в опасности

Кадрова проблема в судовій системі загрожує колапсом.

Близько 2.000 суддів у 2016 році виявили намір піти у відставку. Близько 1.000 суддів не мають повноважень і не здійснюють правосуддя. Їхні справи зараз у Вищій раді юстиції. До останнього моменту їх не призначали, поки не запрацює закон про "Вищу раду правосуддя".

Ще близько 1.200 суддів, призначених у 2011-2013 роках на п'ятирічний термін, працюють під загрозою майбутнього звільнення. Понад 50% з них не працюють або вже не зможуть працювати в найближчий рік.

І на тлі цієї руїни лунають популістські заяви – звільнити цих "суддів Януковича" і провести повторні конкурси на ці посади.

Для людей, які шанують Конституцію, незаконність таких заяв є очевидною.

Стаття 126 Основного закону містить вичерпний перелік підстав для звільнення судді. І серед них немає такої, як "закінчення п'ятирічного строку перебування на посаді".

Отож конституційних підстав для звільнення суддів-п'ятирічок з посад – немає.

Навіть, якщо Верховна Рада України запровадить нову норму, то очевидна антиконституційність цієї норми буде слугувати підставою для численних позовів про поновлення на посадах.

Немає сумніву, Європейський суд з прав людини стане на захист суддів, і Україну чекатимуть багатомільйонні виплати. Чи виграє Україна від цього? Чи візьмуть "реформатори" на себе відповідальність за таку "реформу?"

З іншого боку, якщо суддів-п'ятирічок замінювати – то на кого?

Конкурс до Верховного суду України показує, що провідні адвокати та науковці не горять бажанням йти в судді.

То де одночасно взяти понад 3000 фахівців для судової системи? Як підготувати цю "армію" суддів, якщо Національна школа суддів України готує не більше 150 на рік?

Україна не така заможна країна, щоб витрачати шалені кошти на підготовку 3.000 суддів.

Це при тому, що є судді, які вже працюють по 3-4 роки, а до того пройшли відбір під наглядом міжнародних організацій і спеціальну річну підготовку та до яких немає інших претензій – окрім штучно приліпленого ярлика "судді-Януковича".

Звісно, можна запровадити експрес-курси для нових суддів або відмовитися від спеціальної підготовки взагалі. Але хто тоді відповідатиме за якість правосуддя в країні?

Верховенства права не можливе без доступу громадян до правосуддя.

Враховуючи загальні правові принципи, важко уявити, аби Конституція, закони України детально описували гарантії прав і свобод громадян – і водночас держава не надавала громадянам можливість практично користуватися правами, свободами і гарантіями, у тому числі й у доступі до правосуддя. Адже судові справи буде елементарно нікому розглядати.

Тож, підсумовуючи: відверто антиконституційні заяви реформаторів, спрямовані на розправу над "суддями-Януковича" – це політична провокація.

Судова реформа в небезпеці.

Андрій Іванов, член правління АРССУ, спеціально для УП