Имитация активного сотрудничества власти с гражданским обществом

За версією провідних вітчизняних та зарубіжних експертів, найстрашнішим ворогом України після зовнішнього агресора, а може, і на рівні з ним, є тотальна корупція. Вона не дає нашій країні рухатися далі – до життя, де пріоритетом є закон, демократичні цінності та сама людина.

Із цим твердженням не погодитись важко. Тому сьогодні в Україні оголошено масштабне "полювання" на всі прояви цього ганебного явища і відповідно – не менш масштабні реформи. Принаймні, влада офіційно декларує саме такі тверді наміри.

В актив записується реформування поліції, створені спеціалізовані антикорупційні органи, запровадження системи електронного декларування статків політичних високопосадовців. Навіть робляться спроби ці декларації якось раціонально проаналізувати та притягнути недоброчесних чиновників до відповідальності.

Проте, звичайно ж, якщо підтримки такого курсу не буде "знизу", сподіватися на хороші результати марно. Без широкої участі громадянського суспільства у викоріненні корупції просто не обійтись.

Рівно як і політико-економічний поступ неможливий без участі представників третього сектора в розробленні та контролю за реалізацією відповідної стратегії.

Проте у випадку, коли це відбувається виключно "на папері", заради галочки і красивої картинки, про якісні зміни та результати можна забути.

До чого я веду? Простіше буде пояснити на конкретному прикладі.

Стосуватиметься він так званих громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, обласних адміністраціях тощо.

Отже, відповідно до постанови кабміну №996 від 3 листопада 2010 року, громадська рада "є тимчасовим консультативно-дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики".  Такі органи складаються з представників громадських організацій, які зацікавлені у своїй участі щодо формування державної політики в певній галузі. До основних завдань громадських рад входить: 

• сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;

• здійснення громадського контролю за діяльністю органу;

• сприяння врахуванню органом громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

Такі органи в Україні дійсно створені та функціонують.

З вищезазначеного вимальовується дуже позитивна картина: при кожному органі державної влади – така собі дорадчо-контролююча структура, що складається з представників громадянського суспільства. Чудовий стимул для останнього працювати сумлінно і прозоро!

На жаль, на практиці часто все виглядає абсолютно убого.

Яскравий приклад, що ілюструє це твердження – подія, яка відбулась відносно недавно.

20 жовтня поточного року Міністерство фінансів України вирішило провести зустріч міністра з головами громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, обласних адміністраціях та КМДА, на якій повинні були б обговорити проект бюджету країни на 2017 рік.

По факту ця зустріч виявилася формальністю – аби потім відзвітувати перед українцями про її проведення.

Ось як описав дану подію на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook один із запрошених – голова Громадської ради при Держслужбі статистики України Сергій Сапєгін:

"20 жовтня була така собі "зустріч" голів громадських рад з Міністром фінансів для обговорення проекту закону "Про Держбюджет на 2017 рік". Порядок денний додаю.

Запланована на 12.00 год. Міністр фінансів пан Олександр Данилюк запізнився на 22 хвилини. Його чекали більш ніж 60 поважних голів громадських рад. Дехто, до речі, приїхав за багато сотень кілометрів щоб... Що?

Щоб побачити живого пана міністра, який втік через 38 хвилин, мотивуючи важливими зустрічами.

Обурені голови громадських рад після втечі міністра намагалися прийти до розуміння: навіщо нас збирали?! Не змогли.

Таким чином формально обговорення бюджету на наступний рік з головами Громадських рад відбулося – ставте галку", – написав Сапєгін.

І це тільки один приклад того, як чиновники нехтують діалогом з представниками третього сектору з громадськістю.

Очевидно, що з таким підходом домогтися якісних змін у країні буде важко.

Адже демократія та реформи на папері – врешті, на папері й залишаться.

Олег Петровець, координатор Секретаріату МДО "Депутатський контроль", політичний експерт, спеціально для УП