Кому нужен "допрос" Януковича

Три роки тому було вчинено низку терористичних нападів, безпрецедентних за своєю жорстокістю й цинічністю. Організатором цих злочинів, на думку прокуратури й переважної більшості громадян, є попередній президент України.

Одним з головних гасел постмайданівської України було знайти й покарати винних. У цьому клялися президент Порошенко та всі його Генеральні прокурори.

Але час минає, і свої обіцянки всі почали потроху забувати.

Як не дивно, нагадати про це вирішив сам громадянин Янукович Віктор Федорович. Для цього його адвокати дуже вдало підібрали час та місце.

Отже, колишній президент явився народу на третю річницю Революції Гідності – як свідок (!!) у суді, у провадженні якого знаходиться епізод масового розстрілу протестувальників на Інститутській.

Ще в травні, у підготовчому засіданні захист беркутівців ініціював допит як свідків Януковича В.Ф. та Шуляка С.М. шляхом відеоконференції.

Окрема подяка Російській федерації – саме суд в Ростові-на-Дону обрав і призначив нам час проведення цієї вистави.

Визнаю, адвокати Януковича вже домоглися результату для свого клієнта – завдяки старанням українських медіа до цього видовища прикута увага усієї України.

Однак це шоу Віктора Януковича не могло відбутися без допомоги українського суду та Міністерства юстиції України.

Тож не можу не зауважити міністру МВС Авакову: "Участь у провокації, яку розігрує екс-президент-втікач під диктовку країни-агресора", – йому "нав'язав" аж ніяк не Янукович.

Це зробив його колега по фракції, міністр юстиції Павло Петренко.

Оскільки саме на його відомство, відповідно до другої частини статті 545 КПК, покладено обов'язок звертатися із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні. А відповідно до статті 551 КПК, Мін'юст зобов'язаний дослідити запит суду на предмет обґрунтованості й відповідності вимогам законів та міжнародним договорам України.

Павло Петренко не втомлюється повторювати, що РФ окупант і агресор, з яким Україна перебуває у стані війни. Проте, Міністерство юстиції України при виконанні доручення суду абсолютно не врахувало ані тези свого очільника, ані рішення та заяви міжнародних інституцій.

Запит про міжнародну правову допомогу був складений судом у відповідності до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 29 квітня 1950 року та Конвенції країн СНГ про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, оскільки РФ та Україна є сторонами цих міжнародних договорів.

Вказаними міжнародними договорами встановлено, що в наданні взаємної допомоги не може бути відмовлено. Договірні Сторони зобов'язуються за вимогою видавати одна одній осіб, що знаходяться на їх території, для притягнення до кримінальної відповідальності.

РФ мала надати Україні допомогу у встановленні адреси Януковича, підтвердивши факт його перебування на її території. Але не зробила цього.

На адвокатський запит Департамент спецрозслідувань надав інформацію про те, що компетентні органи РФ систематично ігнорують звернення та запити України щодо надання міжнародної правової допомоги в частині вжиття заходів кримінального характеру стосовно Януковича та Шуляка.

Тому на час направлення запиту про міжнародну правову допомогу – у Мін'юсту не було будь-яких правових підстав направляти його в РФ.

Базовим принципом міжнародної правової допомоги є взаємність. Відповідно до 557-ї статті КПК, "не забезпечення взаємності" є підставою, за яких міжнародна правова співпраця є неможливою.

Проте Мін'юст ігнорував ці факти, чим максимально сприяв адвокатам Януковича в організації цієї вистави, яка й відбулась блискуче 28 листопада.

При тому, що власне самого "допиту", як процесуальної процедури – не мало відбутися взагалі. Ми спостерігали лише черговий цирковий номер Генпрокуратури, який не має жодного процесуального значення.

Адже в силу положень цілої низки кримінально-процесуальних норм, в існуючих обставинах допит Януковича як свідка не має будь-якого юридичного значення для інтересів триваючого судового слідства.

Та й здобуті в результаті цієї процесуальної дії "докази" не можуть бути визнані належними та допустимими.

І.

Перш за все, це неможливо в силу правового статусу осіб Януковича та Шуляка у кримінальному провадженні за фактом вчинення терористичного акту 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській.

1 серпня 2014 року це провадження було виділене в окреме із основного кримінального провадження №12014100060000228, ще від 22 січня 2014 року.

25 лютого 2014 року року в Основному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру громадянину Януковичу у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 статтей 365 та 27 та пунктами 1, 5, 12 2-ї частини 115-ї статті КК.

26 лютого підозрюваного Януковича було оголошено в розшук.

6 лютого 2015 року в Основному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру Януковичу у створенні злочинної організації.

І ще 2 березня 2014 року в Основному кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру Януковичу змінене на підозру в організації вчинення злочину та керуванням його підготовкою і вчиненням, а саме, "в організації в період листопада 2013 року – лютого 2014 року з метою протидії мирним протестам в Києві, перевищення влади та службових повноважень службовими особами – працівниками правоохоронного органу, вчинення дій, які... заподіяли тяжкі наслідки охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, що призвело до масових вбивств протестувальників…"

17 листопада 2015 року раніше складене письмове повідомлення про підозру Януковичу було змінено та повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, пов'язаних зі злочинами проти Майдану.

Оскільки місце перебування президента-втікача не встановлено, усі повідомлення про підозру, відповідно до вимог КПК, було направлено у спосіб, передбачений для цього.

26 травня 2016 року Печерським райсудом Києва дано дозвіл на затримання Януковича з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тексти обвинувальних актів, за якими здійснюється кримінальне провадження, містять опис встановлених обвинуваченням обставин вчинення злочину, зокрема:

"…Янукович В.Ф... бажаючи припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні ходи та інші акції, .. в період з 22 по 29.11.2013, використовуючи отримані необмежені повноваження президента України, у порушення вимог статті 34 Конституції організував здійснення правоохоронними органами України 30 листопада 2013 незаконного і силового розгону учасників мирної демострації…"

"…до виконання свого злочинного умислу Янукович залучив ряд високопосадовців зі свого близького оточення,.. спрямував та керував діями керівників правоохоронних органів, у тому числі шляхом надання протиправних вказівок, ініціював і погоджував застосування співробітниками спецпідрозділу ПМОП "Беркут" та внутрішніх військ МВС України надмірних силових заходів, зокрема із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів..."

"…для виконання протиправної вказівки Януковича, діючи на виконання вказівки Міністра внутрішніх справ України Захарченка В.Ю., … командувач внутрішніх військ МВС України Шуляк С.М. …. перевищуючи свої службові повноваження, умисно вчиняючи дії, які явно виходили за межі наданих їм прав чи повноважень, неодноразово організовували та спрямовували застосування працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників.

Президент Янукович В.Ф., виступаючи як організатор перевищення влади і службових повноважень працівниками правоохоронних органів, у порушення вимог статей 3, 34, 68 Конституції надав вказівку Міністру внутрішніх справ Захарченку В.Ю. на приховане (без відповідного нормативного дозволу) застосування, без дотримання передбачених законом приводів та підстав, вогнепальної зброї та надмірного насильства до мітингувальників з метою силового придушення їх протесту".

Тобто, відповідно до 26-ї статті Кримінального кодексу, обвинувачені в "беркутівці" та громадяни Янукович і Шуляк є співучасниками злочинів, за якими здійснюється кримінальне провадження. Причому, в розумінні статті 27 КК, Янукович є організатором злочинів.

У кримінальних провадженнях, які здійснюються за фактами діяльності організованих злочинних груп, допускається ситуація, коли учасник ОЗГ дає покази як свідок. Це можливо, якщо така особа вже була допитана раніше як обвинувачена, в іншому кримінальному проваджені.

Очевидно, що такий варіант не влаштовує захист Януковича.

Спровокована адвокатами Януковича ситуація спотворює зміст правових норм, які визначають права та обов'язки учасників кримінального поцесу.

Так, відповідно до 18-ї статті КПК, будь-яка особа в Україні наділена свободою від самовикриття, не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри/обвинувачення, має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання.

Відповідно до статті 95 КПК, свідок зобов'язаний давати показання під час судового розгляду. Але підозрюваний, обвинувачуваний – мають право.

Тобто, можуть відмовитися свідчити.

Стаття 96 КПК надає право стороні кримінального провадження з'ясувати достовірність показань свідка. Зокрема, ставити запитання для оцінки достовірності показань свідка. А свідок, у свою чергу, зобов'язаний відповідати на такі запитання.

Очевидно, що усі можливі запитання так чи інакше стосувалися особистої участі Януковича в цьому злочині.

Проте, слідуючи вимогам процесуального закону, ми отримали ситуацію, коли Янукович мав абсолютно законні підстави говорити виключно те, що він вважає за потрібне.

За таких обставин не зрозуміло, яким чином представники потерпілих зможуть встановити в суді факт недостовірності показів такого "свідка".

ІІ.

По-друге, взагалі не зрозуміло, хто та особа, яку допитував суд, як "свідка" Януковича В.Ф.

Статтею 352 КПК України встановлено обов'язкові вимоги до процедури проведення допиту свідка у судовому засіданні. Так, перед допитом головуючий зобов'язаний встановити його особу, та переконатися що він діє вільно, відповідно до власного волевиявлення, не перебуває в залежності та під впливом інших осіб.

Відповідно до 12-ї статті Конвенції країн СНГ про правову допомогу, Сторони мають право допитувати власних громадян через свої дипломатичні установи. Допит Януковича шляхом відеоконференції з приміщення консульської установи України – є єдиним прийнятним способом встановити його особу та допитати без впливу сторонніх осіб.

Нагадаю, що Україна не отримала від РФ інформацію про перебування Януковича на її території. Формально, його просто немає в Росії.

Кого допитував суддя Сергій Дячук, залишається для мене загадкою.

ІІІ.

По-третє, виникає запитання, чи можливо взагалі розглядати свідчення Януковича як покази свідка.

Статус свідка у судовому провадженні особа набуває після того, як головуючий у судовому засіданні приводить її до присяги і попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Очевидно, що за існуючих обставин, попередження Януковича про кримінальну відповідальність за лжесвідчення – абсолютно позбавлене практичного змісту. Адже він достеменно розуміє, що на території РФ його не буде притягнуто до будь-якої кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в Україні.

Крім того, проведення допиту створює додаткові процесуальні проблеми.

Вирішивши саме зараз допитати "свідка" Януковича – суд змінив встановлений ним же порядок дослідження доказів, оскільки до цього судовий розгляд перебував на стадії допиту потерпілих.

Проте, на відміну від процедури допиту потерпілих, КПК України містить особливі вимоги до організації допиту свідків.

Відповідно до КПК, кожний свідок має допитуватися окремо. Свідки, які ще не дали показань, не мають права перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду. Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків.

Інтернет невілює поняття "знаходження у залі судового засідання". У віртуальній судовій залі була присутня необмежена волею суду кількість осіб. У тому числі й недопитані свідки.

Тож відкрита трансляція судового засідання підірвала легітимність усіх наступних показів свідків у цьому процесі.

IV.

Насамкінець, вишенька на торті – це бонус, який вже отримав Янукович від українського суду.

В обґрунтування свого клопотання про допит "як свідків" громадян Януковича та Шуляка, захист обвинувачених послався на положення 336-ї статті КПК, яким визначені обставини, за яких допускається проведення процесуальних дій за межами приміщення суду.

Законом допускається проведення допиту дистанційно – у разі, коли суд вирішить, що особі необхідно забезпечити безпеку.

Вказані громадяни, за твердженням адвоката, надали згоду дати показання суду шляхом проведення відеоконференції з території РФ – оскільки в Україні, на їхню думку, їм "загрожує небезпека".

Адвокат потерпілих в засіданні заперечувала у задоволені клопотання захисту, оскільки будь-які законні підстави для цього відсутні, і наполягала на тому, що зазначені особи мають бути допитані особисто в залі суду.

При цьому адвокат зазначила, що в даному випадку йдеться не про "не можливість" бути присутніми зазначеним особам у залі суду – а про небажання їх це робити, оскільки, вказані особи є підозрюваними у злочинах, за фактом вчинення яких здійснюється судове провадження.

Другою частиною 336-ї статті КПК передбачено, що у разі, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши таке рішення.

Тим не менш, головуючий суддя Сергій Дячук задовільнив клопотання захисту беркутівців.

Проте, обґрунтуванню цього важливого питання приділив в Ухвалі рівно два речення: "…заявлені клопотання захисту та обвинувачення про здійснення судового виклику свідків для допиту, в тому числі Януковича В.Ф. та Шуляка С.М., підлягає задоволенню з покладенням обов'язку на сторону ініціатора забезпечити явку до суду вказаних осіб та оформлення документів, необхідних для одержання міжнародної правової допомоги".

З цього тексту важко зрозуміти мотиви Суду, якими він керувався, задовольняючи клопотання захисту беркутівців.

Відсутність будь-якого обґрунтування породили додаткові запитання, більшість з яких були викладені у Клопотанні про роз'яснення судового рішення. Це був єдиний процесуальний спосіб повторно привернути увагу суду до цієї проблеми та надати йому процесуальну можливість виправити ситуацію.

Зокрема, питання стосувалися того, чому Суд вирішив здійснювати судове провадження (допит) дистанційно. .

Проте Суд ухилився від розяснення зазначених питань.

*   *   *

Виходячи з наведеного, станом на сьогодні фактом є те, що Янукович – особа, яка незаконно переслідується в Україні та в зв'язку з цим його життю загрожує небезпека.

Як це може бути використано, або вже використовується захистом Януковича – думаю, ми скоро побачимо.

Віталій Титич, адвокат родичів Небесної сотні, спеціально для УП