Почему нужен измененный закон "О госслужбе"

Називається, прибігли. Скільки списів наламали.

Я про зміни до закону "Про державну службу" за №4370-1 авторства Артура Герасимова. Він пройшов усі ритуальні етапи. Тобто: є схвальний висновок профільного комітету, юридичного управління парламенту.

Депутати мали десять днів, щоб його почитати. Нібито прочитали.

Тепер розминають свої пальці. Голосування заплановано на четвер.

Ключова норма цього законопроекту: створення Спеціальної комісії при Адміністрації президента. Так, це дискусійна норма, за яку документ критикують представники громадянського суспільства. Мовляв, це – узурпація влади. Але подібні заяви звучать завжди, коли створюється якийсь новий орган чи підорган.

Я наважусь опонувати активістами.

У Конституції нічого не сказано про таку комісію. Тому неможна порушити те, чого не існує. У Конституції є стаття 118, у якій чітко сказано: "Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади президентом України за поданням кабінету міністрів". Все! Крапка!

Яким чином нині потрапляють до президента кандидатури на призначення?

Раніше було все просто: голову РДА вибирав губернатор, цю кандидатуру він вносив до кабміну, а той уже пропонував президентові. Нібито все зрозуміло. Усе відбувалося по вертикалі і виключно по знайомству.

Яка ситуація зараз? Є Національне агентство з питань держслужби. Воно сформовано, за традицією, з моральних авторитетів та просто хороших людей. Саме ці люди обирають кандидатів і подають на розгляд кабінету міністрів. Кого оберуть – навіть Господу Богу невідомо. Нібито все правильно.

Але конкурсна комісія, котра почала працювати лише у минулому місяці, уже наробила косяків.

Наприклад, майже детективна історія виникла з відбором кандидата на голову прифронтового Волноваського району на Донеччині. Тоді комісія офіційно, о 16:20, за присутності ЗМІ оголосила переможцем громадянина Такаджи Д.А. А вже о 17:40 того ж дня, комісія, посилаючись на якісь технічні помилки, змінила своє рішення – і оголосила переможцем іншу особу. Неформально, члени комісії розводили руками і казали: "Ну, втомилися, не туди подивилися, не ту кнопку натиснули і тому помилилися".

Очевидно, члени Агентства також втомилися, коли оголошували переможцем конкурсу на голову Миколаївської ОДА народного депутата від БПП Олексія Савченка, який ніколи не працював на Миколаївщині, має сумнівні знання і сумнівне минуле. За моєю інформацією, президент нині в роздумах, чи їхати в Миколаїв на його представлення.

Зараз триває конкурс на голову Київської ОДА. Це центральна область України. Очевидно, натхненний прикладом Олексія Савченко, крісло губернатора вирішив зайняти Костянтин Бондарєв, котрий має тісні зв'язки з одіозним мером Ірпеня Володимиром Карплюком, якого Генпрокуратура звинувачує у розкраданні землі.

Голову обласної "Батьківщини" навіть не бентежить, що він йде на посаду у вертикалі Петра Порошенка, якому безкомпромісно опонує його партійний лідер Юлія Тимошенко.

Аби стати губернатором Київщини, Костянтин Бондарєв заручився підтримкою усіх фракцій облради, окрім БПП. "Укроп", "Свобода", "Самопоміч" і навіть "Опоблок" та радикали Ляшка підтримали його кандидатуру. Заради цього важливого питання довелося скликати позачергове засідання облради. Це все при тому, що таке рішення Київської облради носить рекомендаційний характер. Так само, як парад підтримок міських рад та "дружніх" мерів.

Наведені приклади – це ілюстрація того, що існуючі правила відбору є профанацією конкурсу. Через це сито може пролізти будь який найодіозніший кадр. І чомусь до конкурсу навіть не доходять звичайні, прості, освічені та розумні кандидати. Навпаки, через сито Національного агентства з питань держслужби може пролізти навіть бегемот.

До речі, нинішні члени агентства працюють на громадських засадах, тобто не отримують зарплат, хоча працюють майже цілодобово. Не дивно, що вони роблять такі помилки, за які не несуть жодної відповідальності. Агентство лише відбирає – а відповідає за ці кадри кабмін та президент. Так сказано в Конституції.

На моє переконання, зміни до закону "Про держслужбу", принаймні, врегульовують питання відповідальності. Адже Комісія формуватиметься з представників уряду та президента. Вони отримуватимуть високу зарплату і знатимуть, що якщо "втомляться" і натиснуть не ту кнопку, то автоматично стануть об’єктом досліджень НАБУ.

Також я не можу погодитися із твердженням, що запропоновані зміни руйнують держслужбу, на чому наголошують деякі громадські активісти. Я витратив трохи часу і попрацював з калькулятором.

Так от. Під визначення "державний службовець" підпадає приблизно 40 тисяч людей. А керівників місцевих адміністрацій назбирається десь чоловік 400. Якщо врахувати ще заступників, то виходить десь під тисячу осіб, котрі свої посади мають вибороти на конкурсі. А це лише 2,5 відсотки.

Тому, у мене ніяк не виходить картина розваленої держслужби. Судячи з позитивних висновків профільного комітету, вони також не побачили ризиків.

До речі, "за" голосували навіть ті, хто публічно критикує законопроект.

Володимир Манько, політичний експерт, спеціально для УП