Территория вне достоинства. Почему паркинг на Михайловской площади - преступление

Два роки тому Михайлівський монастир та Михайлівська площа стали для нас місцем надії.

Коли ми розгортали там штаб, чітко зрозуміли: Україна зміниться. Ми більше не будемо чекати на початок змін від когось іншого. Тоді і там ми розпочали їх власноруч.

З того дня, коли Михайливський прихистив студентів пройшло 874 дні, протягом яких ми багато чому навчилися і багато що зрозуміли. Ми вирішили, що суспільство в Україні більше не має ділитися на "населення" та "господарів життя" — де ті, в кого є "корочки" та "погони", володіють врешті більшими правами та можливостями, ніж ті, в кого цього немає.

Саме за це ми стояли на Майдані: за однакові можливості для всіх. За гідність кожного. За громадянське суспільство України, а не безвольне населення.

Ми стояли на Майдані щоб ніяке рішення, яке впливає на нас не вирішувалося без нас: від можливості носити лижні шоломи до міжнародного вектору розвитку нашої країни.

Після Майдану Київська адміністрація оголосила відкритий міжнародний архітектурний конкурс на створення меморіалу Небесної Сотні, реконструкцію Майдану, музей Майдану/ музей Свободи і нову концепцію Українського дому.

Конкурс провели — завдання для нього писали за результатами масштабних громадських обговорень, а проекти готували професіонали.

Цей конкурс мав назву "Terra Dignitas" — "Територія Гідності". Рік тому урочисто оголосили підсумки. Михайлівська площа була частиною зони проектування.

Два дні тому в мережі було оприлюднено проект розпорядження Віталія Кличка про будівництво паркінгу під Михайлівською площею за бюджетні кошти із кошторисною вартістю, завищеною в 10 разів.

Згідно проекту, всі кияни мають місяць працювати на те, аби співробітникам сусідніх з Михайлівською площею офісів — суддям, прокурорам, поліції, робітникам офісу СКМ, службі держохорони та МЗС — було зручніше паркуватися.

Для цього мають знищити Місто Ярослава XI століття і наразити під загрозу Святу Софію, яка вже спливає тріщинами. В проекті зазначено, що громадських обговорень він не потребує.

Все це робиться для того, аби команда Віталія Кличка вкрала в тому самому місці, де ми подивилися одне одному у вічі і на все життя запам'ятали, що в нас є гідність.

На Меморіал Небесної сотні "немає грошей".

Під час виборів мер збрехав, ніби Сквер Небесної сотні вже повернули київській громаді, а після виборів юристи КМДА припинили ходити до судів. Вулиця Інститутська за документами досі лишається автомобільною і єдине, що спромоглася зробити Київрада за два роки — перейменувати її частину.

В Українському Домі постійно діючий ярмарок, і на його реконструкцію будівлі у міста та країни знову "немає грошей". Київ не віддає Музею Свободи земельну ділянку на Інститутській, 3-5 через те, що це — "золотий запас" — в міста немає грошей.

І найбільш показово: переможцям конкурсу "Територія Гідності", присвяченого Майдану, — з Тайваню, Італії, Америки, Ірландії, Китаю, України — досі не сплачено обіцяні премії. Тому що "немає грошей". Хоча на премії вистачило б вартості будь-якого з автомобілів, які паркуватимуться в новому паркінгу, побудованому за місячний бюджет Києва, замість зруйнованого Міста Ярослава Мудрого.

Ця історія гірша за Гостиний двір, вертолітний майданчик та забудову Андріївського Узвозу. Це квінтесенція того, проти чого виходив Майдан — і все це до гідності відношення не має.

Якщо Віталій Кличко збирається продовжувати робити те, що він робить, ми радимо йому вийти на Михайлівську площу, подивитися в очі Сергію Нігояну, зображеному на стіні в Сквері Небесної Сотні, і спитати себе:

Коли вже цього разу він вирішив бути проти людей, а не з ними, то де він візьме Беркут?

Тому що ми більше не чекаємо на початок змін від когось іншого.

Ми їх вже розпочали.

Волонтери ініціативи "Громадський сектор Євромайдану", які координували роботу штабу на території Михайлівського собору під час Революції гідності:

Андрій Андрушків, керівник проекту в ГО ЦЕНТР ЮЕЙ

Микола Виговський, член ради Реанімаційного Пакету Реформ

Володимир В'ятрович, історик

Ганна Гопко, депутат Верховної Ради

Евеліна Ганська, громадський активіст, журналіст

Дмитро Гузій, юрист

Григорій Димитрів, волонтер Батальйону Технічної підтримки

Василина Думан, журналіст і ведуча "Громадського радіо"

Остап Єднак, депутат Верховної Ради

Аліна Карпова, офіс-менеджер Громадського сектору Євромайдану

Іванна Кобєлєва, редакторка Порталу мовної політики

Андрій Козлов, адвокат

Ігор Кулик, архівіст

Ігор Луценко, депутат Верховної Ради

Сашко Мельник, експерт інституту "Республіка".

Дарія Михайлова, Kyiv Biennial "The School of Kyiv", студентка НАОМА

Катерина Оверченко, волонтер Батальйону Технічної підтримки

Олександр Оксимець, аналітик texty.org,ua

Максим Панов, ГО "Антикорупційний Штаб Києва"

Юлія Пінчаковська, юрист

Олена Подобєд-Франківська, Громадський сектор Євромайдану

Ольга Сало, Громадський сектор Євромайдану, Центр досліджень визвольного руху

Андрій Скіпальський, Центр громадянського представництва "Життя!

Олег Слабоспицький, співкоординатор Громадського сектора Євромайдану

Юлія Солоха, менеджер проектів ГО "Центр демократії та верховенства права".

Катерина Тєлєгіна, Реанімаційний Пакет Реформ

Євген Третяк, волонтер Батальйону Технічної підтримки

Ірина Чулівська, журналіст Інституту Масової Інформації

Олексанр Ябчанка, менеджер медичної групи Реанімаційого Пакету Реформ

Ярина Ясиневич, Центр досліджень визвольного руху