Спецконфискация: очередной трюк или юридическое невежество законодателей?

"Рада прийняла закон про спецконфіскацію" – такими заголовками днями майоріли ЗМІ.

За що ж насправді проголосували депутати? За зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів – а не за той законопроект, який містив конкретні прізвища одіозних чиновників, майно яких планували конфіскувати.

Зміни, що пояснюють сутність спецконфіскації, тобто відповідають на питання, що це таке, – уже набрали чинності. Інша частина змін – щодо процедури застосування спецконфіскації, яка і є предметом запеклої дискусії, – поки що проголосована лише у першому читанні.

Варто згадати, що вперше спецкофіскацію внесли до Кримінального кодексу ще за часів Януковича. З тією різницею, що тоді вона застосовувалась лише до засуджених осіб, а зараз у певних випадках конфіскувати майно можна буде до ухвалення вироку суду – у підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб, які мали необережність набути майно у підозрюваного та обвинуваченого. 

Ціль виправдовує засоби

Зрозуміло, що у такий спосіб порушується принцип презумпції невинуватості, бо йдеться про застосування покарання до особи, яка ще не визнана винною.

Ставиться під сумнів непорушність інституту права власності.

Крім того, без відповіді залишається питання – як повертатимуть конфісковане майно у разі виправдувального вироку суду. Бо запідозрити особу – справа не хитра, значно складніше довести її вину в суді.

Але зважаючи, що на кону стоїть таке довгоочікуване повернення державних коштів, привласнених чиновниками режиму Януковича, хочеться закрити очі на всі суперечливі моменти в законі й повірити у щирість намірів нардепів.

Хотіли як краще

Та при детальному аналізі процедури спецконфіскації, яка проголосована в першому читанні, раптом виявляється, що коло осіб, до яких вона може застосовуватись, підозріло вузьке в контексті заявлених цілей.

Так, повернення в дохід держави грошових коштів, валютних цінностей, державних облігацій України, казначейських зобов'язань України, дорогоцінних металів, каміння, інших цінностей та доходів від них до ухвалення вироку суду – тобто спецконфіскація – буде можлива у кримінальних провадженнях лише щодо трьох злочинів:

1) привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;

2) створення злочинної організації;

3) прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою – простою мовою це хабар.

Цікаво, що в першій редакції законопроекту, яку відкликали, був значно ширший перелік корупційних злочинів, у провадженнях щодо яких могла застосовуватись спецконфіскація. Однак після доопрацювання над відкликаним законопроектом з нього зникли:
– незаконне збагачення,
– зловживання впливом,
– легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

По-друге, коло осіб, щодо яких буде можливе застосування спецконфіскації, звужене такою умовою: "Переховування підозрюваного у вчиненні вказаних злочинів від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і оголошення його у розшук (державний, міждержавний або міжнародний) та перебування у ньому терміном понад шість місяців".

Тобто, якщо підозрювана чи обвинувачена особа не переховується та не перебуває півроку в розшуку – її сумнівно набуте майно не підлягатиме спецкофіскації. А отже, вона може встигнути його передати третім особам.

Тобто, застосовувати спецконфіскацію планують далеко не за всі корупційні злочини, у яких підозрюються чиновники часів Януковича – а лише за два з них, і чомусь за "створення злочинної організації". Та й то, підозрюваний чи обвинувачений мусить не менше півроку знаходитись у розшуку.

Не судилось

Напрошується висновок про використання традиційного депутатського трюку, який вже був вдало продемонстрований законом "Про очищення влади". Трюк полягав у прийнятті такого закону про люстрацію, щоб сподобатись виборцям і зберегти всю виконавчу вертикаль, прокуратуру та судову владу.

Такий самий трюк вимальовується й зі спецконфіскацією.

Судіть самі. Відповідно до 58-ї статті Конституції закони не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Норми про спецконфіскацію посилюють, а не пом'якшують відповідальність.

Це означає, що спецконфіскацію у новій редакції можна буде застосовувати лише до осіб, яких підозрюють у вчиненні злочинів вже після набрання чинності зазначених змін. Тобто, на злочини часів Януковича нові норми розповсюджуватись не будуть.

А отже, немає підстав говорити, що норми про спецконфіскацію спрямовуються на повернення коштів, незаконно набутих чиновниками за часів Януковича.

Чи усвідомлювали депутати, що такими законами не зможуть легально конфіскувати майно чиновників режиму Януковича, щодо яких немає обвинувального вироку суду?

Якщо усвідомлювали, то дуже неприємно від їх чергової брехні. Якщо ж не усвідомлювали, то ситуація ще гірша, бо демонструє професійне невігластво законотворців.

Насамкінець варто нагадати, що діюче законодавство має всі інструменти для притягнення до кримінальної відповідальності поплічників Януковича та конфіскації їх майна.

Не вистачає тільки політичної волі. Але ж її законом не створиш.

Анна Маляр, спеціально для УП