Е-декларации: чья #победа?

Парламент України цього тижня зміг продемонструвати консолідованість тільки в одному важливому питанні, підтримавши поправки президента щодо електронного декларування.

Насправді, тут немає нічого дивного. Якщо виключити момент зовнішнього політичного тиску, то сьогодні, у передчутті виборів, жодна політична сила, яка прийшла до влади на хвилі Євроінтеграційної революції та настроїв в суспільстві, не ризикнула б проголосувати проти волі виборців.

Отже, президент України вже підписав закон щодо е-декларування зі своїми пропозиціями, які й проаналізуємо.

Почнемо з кінця – тобто з відповідальності.

Чинна редакція статті 366-1 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за "Подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої законом "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації".

Санкція статті за вчинення таких дій на сьогодні визначена у вигляді позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Запропонована президентом та підтримана парламентом редакція пом'якшує відповідальність за вчинення таких діянь, додавши ще два види можливих до застосування основних покарань.

Тепер, ті самі дії, описані в диспозицією статті "караються штрафом від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

Цікаво, лідери суспільних думок до такого варіанту відповідальності зможуть застосувати хештег #зрада?

Ще однією важливою зміною, яку запропонував президент до зазначеної статті Кримінального кодексу, стало доповнення примітки абзацом:

"Відповідальність за цією статтею за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати".

Використане формулювання створить багато складностей на стадії доведення вини.

Слідчий повинен буде встановити достовірні відомості про майно, а також про його вартість. Для цього проводитиметься оцінка, яка, у залежності від використаного методу дослідження, може давати різні результати. І ключовим з них якраз буде питання девальвації національної грошової одиниці.

До прикладу, декларант забув пригадати, або свідомо не відобразив в декларації транспортний засіб родича, вартістю 40 тисяч доларів США, придбаний в 2013 році.

Чи є це порушенням? Так.

Чи понесе особа за це кримінальну відповідальність? Ймовірно ні.

Адже цінах до 2013 року, цей ТЗ коштував 320.000 гривень. А відредагована примітка до статті 366-1 КК України визначає, що відповідальність наступає, якщо відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно 1.378 грн х 250=344.500 гривень, або ж за поточним курсом близько 13.000 доларів США.

Щодо адміністративної відповідальності, на сьогодні стаття 172^-6 КУпАП встановлює відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за несвоєчасне подання декларації.

Внесені з подачі гаранта зміни пом'якшили і це формулювання. Абзац перший частини першої після слів "несвоєчасне подання" доповнено словами "без поважних причин".

З точки зору формальної логіки, суб'єкт владних повноважень, або особа, уповноважена на виконання функцій держави, обираючись чи приступаючи до виконання своїх службових обов'язків – ознайомлюється та підписується під документом про роз'яснення йому обмежень та обов'язків, пов'язаних з державною службою. Серед них, в тому числі, є й зобов'язання щодо декларування доходів.

Як наслідок, які причини можуть завадити подати декларацію про доходи протягом місяців, які відводяться для цього?!..

На практиці, довідки про перебування на лікуванні буде формально достатньо для того, щоб уникнути і адміністративної відповідальності.

Крім цього, додано додатковий склад адміністративного правопорушення за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, яке каратиметься штрафом від 1000 до 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дійсно, відповідальності за таке правопорушення раніше не передбачалось в КУпАП – тому це варто розцінювати як усунення прогалини.

Водночас, як і у випадку з ККУ, внесено зміни до примітки, яку доповнено абзацом такого змісту:

"Відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 розмірів мінімальної заробітної плати".

В обох випадках, як в Кримінальному кодексі, так і Кодексі України про адміністративні правопорушення, використовується такий зворот, як "об'єкт декларування, що має вартість".

Чому на цьому акцентується увага? Декларація передбачає подання відомостей про майно доходи та витрати майнового характеру, кожна із цих складових має грошову оціночну. Більше того, будь-яке майно, має вартість.

Якими можуть бути наслідок використання такого обороту, сьогодні прогнозувати важко. Однак, цілком вірогідна наступна версія відповіді на питання "Чому Ви не задекларували те чи інше майно? – "Воно нічого не коштує, тому й не задекларував".

У даному випадку це суб'єктивна сторона правопорушення, яка свідчить про відсутність умислу, а як наслідок і відповідальності.

Якщо кримінальна відповідальність за подання недостовірних відомостей настає, якщо вони відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати – то адміністративна відповідальність настає у випадку різниці в діапазоні від 100 до 250 МЗП, тобто від 137.800 до 344.500 гривень.

Це теж своєрідне пом'якшення відповідальності, а також додаткові складнощі при доведенні вини суб'єкту декларування – причини аналогічні тим, які описувались вище.

У сухому залишку маємо умови, за яких декларант, суб'єкт владних повноважень не нестиме відповідальності у випадку, якщо не відобразить в декларації інформацію про майно вартістю од 137.800 гривень. Мабуть, це незначна сума, про яку можна і забути. Хоча вона і перевищує річний посадовий оклад голови Державної фіскальної служби.

І на завершення – пункт, щодо якого здійнявся галас при попередньому голосуванні, а саме пункт із відтермінуванням. Попередня версії звучала наступним чином:

"Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, але не раніше 1 січня 2017 року."

Тобто, були умовні часові рамки запуску системи: початок – рішення Нацагентства, яке повинне було бути прийняте не пізніше 1 січня 2017 року.

У проголосованих змінах слова й цифри "але не раніше 1 січня 2017 року" вилучені взагалі.

Відповідно, залишається тільки рішення Нацагентства, тобто органу, який на сьогодні ще функціонує, хоча теоретично вже може приступити до роботи.

Тому, якщо раніше Закон обмежував граничний строк певною датою, то тепер цей строк обмежено рішенням, яке може й не бути прийнятим вчасно, у силу різноманітних причин – благо, з фантазією у політичних технологів все гаразд.

Завершальним доповненням, запропонованим президентом, стали зміни до "Прикінцевих положень" закону, щодо декларування в поточному році, які звучать наступним чином:

"У 2016 році службові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають відповідальне або особливо відповідальне становище, зобов'язані подати щорічні декларації за минулий рік, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи".

У цьому випадку є можливості для маневрів. Наприклад, звільнитись до моменту початку роботи системи – тоді подавати нічого не потрібно, і майно, яке було нажите на державній службі, начебто вже й не буде предметом вивчення з боку НАЗК.

Поряд з цим, станом на сьогодні єдиний інформаційний ресурс електронного декларування ще не доступний, Нацагентство не укомплектовано, а рішення про початок декларування не прийняте. Тому можливість вільного подорожування в країни ЄС для українців ставиться тепер в залежність від строків вирішення цих питань.

P.S. Найбільш комічно в даній ситуації виглядають виступи деяких народних депутатів, які встигли відзвітувати, що вже подали електронні декларації.

Хоча питання, кому та на підставі чого вони це зробили, у якій формі – залишиться без відповіді.

Андрій Вігірінський, спеціально для УП