Кардинальная серость. Или: что после управленческого кризиса?

Череда відставок українських міністрів дійшла до кульмінації – у відставку подав черговий експат, Айварас Абромавічус, "приклавши" до заяви гучні звинувачення Банкової та Грушевського в корупції.

І відбувається це на тлі вже кількамісячної кампанії по переформатуванню Кабміну – і, не в останню чергу, прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.

Заява про звільнення міністра економіки залишає в КМУ останнього технократа – Наталю Яресько. Решта написали заяви. Тим самим остаточно поховавши заледве живий міф про "уряд камікадзе".

У наявності – управлінська криза, яка знаменує нову хвилю політичного загострення. Його основна причина – зіткнення двох політичних систем.

Перша з них звична, стара, позбавлена публічності. У ній кадрові та управлінські рішення пояснюють народу постфактум, найчастіше – надуманими обґрунтуваннями. Реально ж держменеджментом займаються "сірі кардинали" – як от Ігор Кононенко.

Друга система прийшла з новою хвилею чиновників у владу. Вона будується на ідеях прозорості та публічності. Не випадково одне з ключових досягнень Мінекономіки – електронна система державних закупівель – називається ProZorro.

І ця логіка була підтримана, насамперед – у найбільш активної та політично освіченої фейсбук-аудиторії. Яка, до слова, з ранку середи активно журиться відставкою Абромавічуса.

Раціональна повага до людини сплелася з емоціями, симпатією і гнівом по відношенню до загниваючої політсистеми, що знищує паростки цивілізованого українського майбутнього.

Теоретично, Верховній Раді найближчим часом можливо вдасться змістити Яценюка з поста прем'єр-міністра і призначити новий уряд, знову під логікою "технічного кабінету".

Правда, технократів-ідеалістів, які готові залишити корпоративні роботи з пристойними зарплатами, і йти "бодатися" з імперією чиновників, не залишилося. Під парасолькою такого "кабінету" влада заведе прагматичних вихідців з колишньої системи, які спрямують фінансові потоки в потрібне русло.

Навіщо? Все більш очевидним стає той факт, що в Україні йде активна підготовка до позачергових парламентських виборів. Порошенку потрібна адекватна і лояльна більшість у парламенті, бажано і "свій" прем'єр.

"Батьківщина" і "Самопоміч", що розраховують наростити свій парламентський капітал, підхоплять втрачений Фронтом змін електорат.

У дострокових виборах зацікавлений і ще один гравець – це вірогідна "партія Саакашвілі", яка може увірватися в політичний простір з антикорупційними гаслами.

Вона потенційно може зібрати "скривджених технократів" – таких як Квіташвілі, Абромавічус, Боровик, Бродський та інші. Поєднання символічного капіталу і яскравої експресії одеського губернатора може принести такій політсилі значні дивіденди.

На даний момент багато залежить від реакції Петра Порошенка і наступних дій парламенту. Чи зможе президент виступити рефері в конфлікті? Або ж підтвердить свою лояльність системі?

Україна вже майже два роки терпить неймовірні зволікання з реформами і реальними змінами.

І прийшов той самий поворотний момент, коли діючий режим вибере одну з двох доріжок: повторне самоочищення і запуск перетворень, або ж консервація існуючої імітації реформ і очікування швидкого соціального вибуху.

У той же час Ігор Кононенко вже запропонував зробити замглаву АП Віталія Ковальчука першим віце-прем'єром, і… міністром економіки.

Західні посли одноголосно заступилися за Абромавічуса, а один з фаворитів президента, можливий міністр охорони здоров'я Олексій Гончаренко, розкритикував такий крок міністра економіки.

Гроза ось-ось гряне. Питання лише в тому, змиє вона кардинальну сірість, або ж ще більше огорне країну імлою кулуарних рішень.

Леся Шевченко, УП